Перейти до вмісту

Карел Гавлічек-Боровський

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Карел Гавлічек-Боровський
чеськ. Karel Havlíček Borovský
Ім'я при народженнічеськ. Karel Havlíček
ПсевдонімHavel Borovský[1], Karel Havlíček-Borovský[1] і Hawliczek
Народився31 жовтня 1821(1821-10-31)[2][3][…]
Havlíčkova Borovád, Австрійська імперія[1][5][…]
Помер29 липня 1856(1856-07-29)[2][3][…] (34 роки)
Прага, Богемське королівство, Землі Богемської Корони, Австрійська імперія[7][1][…]
·туберкульоз
ПохованняОльшанський цвинтар[9]
Країна Австрійська імперія
Місце проживанняQ117021736?
Діяльністьперекладач, поет, журналіст, видавець, літературний критик, письменник, політик, публіцист
Сфера роботилітература[1] і журналістика[1]
Alma materКарлів університет
Конфесіякатолицька церква
БатькоMatěj Havlíčekd
МатиJosefína Havlíčkovád
Брати, сестриJosef Havlíčekd
У шлюбі зJulie Sýkorová-Havlíčkovád
ДітиЗденка Гавлічкова
Автограф

CMNS: Карел Гавлічек-Боровський у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Карел Гавлічек-Боровський (чеськ. Karel Havlíček Borovský; 31 жовтня 1821, Борово, Південно-Чеська область — 29 липня 1856, Прага) — чеський поет і публіцист, громадський і політичний діяч; один із фундаторів чеської журналістики, сатири та літературної критики.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в родині торгівця. Скінчивши навчання у гімназії в містечку Німецький Брід (нині Гавлічкув Брод), продовжив освіту в Карловому університеті в Празі (183840 роки), по тому в духовній семінарії, з якої його включили за вільнодумство 1841 року.

Вивчаючи мови, літератури та історію слов'янських народів, Карел Гавлічек близько зійшовся з відомим німецьким поетом і перекладачем Йозефом Юнґманом та славетним чеським і словацьким мовознавцем і поетом Павлом Шафариком. Саме за рекомандацією останнього Гавлічек отримав місце домашнього вчителя у Москві, де провів майже 10 років (184344). По дорозі в Москву зупинявся у Львові, де мешкав у свого земляка Карела Запа (з 8 листопада 1842 до 7 січня 1843), а потім у Житомирі і Києві. За період перебування у Росії, він розчаровується в своїх москвофільських та все-слов'янських, єдино-народних поглядах. У своїй єсеї Слов'янин та Чех, Гавлічек бачить у Поляках та Росіянах загрозу, та звинувачує їх в бажаннях підкорити менші слов'янські народи.[10]

По поверненні до Богемії зайнявся публіцистикою. За сприяння Франтішека Палацького він став редактором чеської газети «Празькі новини» (чеськ. Pražské noviny; 18461848) та літературного додатку до неї часопису «Чеська бджола» (чеськ. Česka včela). У цих виданнях Гавлічек опублікував низку статей, у яких сформулював ідею австрославізма. Виступав також зі статтями на захист визвольної боротьби ірландського народу.

Будинок у Бріксені, де жив Гавлічек

З початком революційних подій 1848 року покинув «Празькі новини» й заснував політичну газету «Народні новини» (чеськ. Národní noviny), що стала впливовим і популярним органом чеських лібералів. 1848 року його було обрано до чеського сейму й австрійського парламенту. Карел Гавлічек-Боровський був одним із організаторів загальнослов'янського з'їзду в Празі, навіть виїжджав спеціально до Польщі та Хорватії, щоб навернути польських і хорватських літераторів до участі в заході.

Гавлічек виступав проти реакційного австрійсього режиму, що утвердився в квітні 1849, за що навіть його притягували до суду. Після заборони газети «Народні новини» та її сатиричного додатку «Одрук» (чеськ. Šotek) у січні 1850 до 1851 випускав у Кутній Горі газету «Слован» (Slovan).

У 1851 видав памфлетно-полемічні книжки «Дух народної газети» та «Кутногорські епістоли (листи)» (чеськ. Epištoly kutnohorské). У тому ж році (1851), попри те, що спромігся виграти судовий процес, у якому йому інкримінувався зміст його доробку, Гавлічка було вислано до Бріксена (Тіроль, нині Брессаноне, Італія).

Лише в квітні 1855 року Гавлічку, на той час уже тяжко хворому, було дозволено повернутися до Праги.

Помер 29 липня 1856. В останню путь його (як народного трибуна) проводжало близько п'яти тисяч осіб.

Літературна діяльність

[ред. | ред. код]

Основу художньої спадщини Гавлічка-Боровського становлять сатиричний поеми, а також серія епіграм (загалом близько 8 десятків), спрямованих проти монархії та церкви.

Твори Карела Гавлічка поширювались переважно в списках.

Пам'ятник Гавлічку в Кутній-Горі
Головні твори

Гавлічек-Боровський і Україна

[ред. | ред. код]

Українська тематика присутня в творчості Гавлічка-Боровського і навіяна передусім спогадами про перебування в Галичині. Це зокрема: статті «Слов'янин і чех», «Слов'янська політика» (обидві 1846); вірш-епіграма «Патрони Галичини» тощо.

Українською окремі вірші Карела Гавлічка перекладали Іван Франко, Григорій Кочур, Микола Лукаш, О. Шевченко та інші.

У 1918 році новостворений 9-й полк піхоти новоствореної 3-ї дивізії чехословацьких легіонів в Україні був названий «Полком Карела Гавлічека-Боровського».[11]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
  2. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Encyclopædia Britannica
  4. а б Енциклопедія Брокгауз
  5. The Fine Art Archive — 2003.
  6. Regional Database of the Central Bohemian Research Library in Kladno
  7. Deutsche Nationalbibliothek Record #118547259 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  8. Dr. Constant v. Wurzbach Havliček, Karl // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 8. — S. 98.
  9. BillionGraves — 2011.
  10. Havlíček, Karel: The Slav and the Czech (12 March 1846). Museum of literature (англ.). Процитовано 24 січня 2024.
  11. (CS) PRECLÍK Vratislav. Masaryk a legie, Ваз. Книга, váz. kniha, 219 c., vydalo nakladatelství Paris Karviná, Žižkova 2379 (734 01 Karviná-Mizerov, CZ) ve spolupráci s Masarykovým demokratickým hnutím (видана видавництвом «Парі Карвіна», «Зішкова 2379» 734 01 Карвін, у співробітництві з демократичним рухом Масаріка, Прага) , 2019, ISBN 978-80-87173-47-3, pages 17 — 25, 33 — 45, 70 — 76, 101—120.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]