Перейти до вмісту

Каризька сотня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Каризька сотня – адміністративно-територіальна та військова одиниця Сумського полку Слобідської України. Сотенний центр – слобода Кариж (тепер село Кариж Глушковського району Курської області Російської Федерації) на річці Сейм, заснована 1657. Припинила існування після 1722 - внаслідок захоплення та привласнення більшості територій сотні московськими можновладцями, протегованими царською родиною.

Історія

[ред. | ред. код]

Одна із так званиї присеймських сотень Сумського полку, розташована в його північній частині вздовж лівого берегу річки Сейм – від гирла її притоків річок Крепна і Снагість на сході - до гирла річки Вижлиця на заході.

Утворилася внаслідок залюднення українськими переселенцями в 1650-1670-х. Певний час перебувала у складі Білопільської сотні, виділившись з її складу 1676. Виникла в результаті протистояння українців із московськими служилими людьми 1696-1697.

Одна з перших сотень Слобідської України, яка була анексована Московщиною. 1722 вона повністю ліквідована, а її територія виведена зі складу Сумського полку.

Сотники каризькі

[ред. | ред. код]
  • Куколь Степан N (? – до 1694 ?) – був ворожбянським (?-1685-?) і білопільським (?-1694-1711-?) сотником;
  • Яковлєв Тимофій N (?-1707 – 07.1708 -?);
  • Жуков Степан Васильович (1710-і рр.?);
  • Кохановський Іван Андрійович (?-1716 – 1722-?) – остання згадка стосується факту вигнання сотника власником Путивльської суконної мануфактури у 1722 р.

Старшини та урядники

[ред. | ред. код]
  • Другаленко (Другл) Максим Григорович (1676 – ?) – отаман с. Зване;
  • Мерленко Матвій N (?-1705-?) – отаман с. Кульбаки.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Корнієнко О. М. Нариси військової історії України. Сумський слобідський козацький полк 1659—1765 рр. — К.: «Наш Час». — 488 с.
  • Корнієнко О. М. Список полковників, полкових і сотенних старшин і служителів Сумського слобідського козацького полку (1659—1766) // Запорозька Січ і Українське козацтво: Зб. наук. праць. Ред. колегія: В. В. Кривошея (голова). — К.: ДП "НВЦ «Пріоритети», 2013. — 240 с.