Каркас (рід)

Каркас
	Каркас південний
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Розиди (Rosids)
Порядок:	Розоцвіті (Rosales)
Родина:	Коноплеві (Cannabaceae)
Рід:	Каркас (Celtis); L.
Види
	60—70 видів (див. текст);
Вікісховище: Celtis

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Каркас (значення).

Каркас (Celtis) — рід близько 60—70 видів листяних дерев, поширених у теплих помірних областях Північної півкулі. Рід є частиною розширеної родини коноплевих (Cannabaceae).

Опис

Види каркасу зазвичай є деревами середнього розміру, які досягають 10—25 м заввишки, рідко 40 м. Листки чергові, прості, 3—15 см завдовжки, яйцеподібно-загострені та з рівномірно зубчастими краями. Діагностично Celtis може бути дуже схожим на дерева з трояндових та інших родин розид.

Дрібні квітки цієї однодомної рослини з'являються ранньою весною, коли ще розвивається листя. Чоловічі квітки довші і пухнасті. Жіночі квітки зеленуваті, більш округлі.

Плід — невелика кістянка 6-10 мм в діаметрі, їстівний у багатьох видів, із сухою, але солодкою, цукристою консистенцією, що смаком нагадує фінік.

Таксономія

Система APG III, яка раніше включалася або до родини в'язових (Ulmaceae]]), або до окремої родини Celtidaceae, поміщає Celtis у розширену родину коноплевих (Cannabaceae)^[1].

Філогенія

Члени роду присутні в літописі скам'янілостей на початку міоцену Європи та палеоцену Північної Америки і Східної Азії^[2]^[3].

Види

В даний час прийнято 66 видів^[4].

.

Celtis adolfi-friderici Engl. (західна і центральна Африка)
Celtis africana Burm.f. (африканські гірські регіони)
Celtis australis L. – каркас південний (Середземноморський басейн)
Celtis balansae Planch. (Нова Каледонія, Австралія)
Celtis berteroana Urb. (Куба, Еспаньйола, Ямайка)
Celtis bifida J.-F. Leroy (Мадагаскар)
Celtis biondii Pamp.
Celtis boninensis Koidz. (острови Японії – південно-західний Хонсю, західний Кюсю, Рюкю, Оґасавара)
Celtis brasiliensis Planch.
Celtis bungeana L.
Celtis caucasica L.
Celtis caudata Planch. (Мексика та Центральна Америка)
Celtis cerasifera C.K.Schneid. (центральний і південний Китай піденно-східний Тибет, північна М'янма)
Celtis chekiangensis C.C.Cheng (Китай)
Celtis chichape (Wedd.) Miq. (Болівія, Парагвай, Уругвай, північна Аргентина та південна Бразилія)
Celtis conferta Planch.
- Celtis conferta subsp. conferta – Нова Каледонія
- Celtis conferta subsp. amblyphylla – острів Лорд-Гав
Celtis ehrenbergiana (Klotzsch) Liebm. (південні США, Мексика, Великі Антильські острови, північ Пвденної Америки)
Celtis eriocarpa Decne.
Celtis glabrata Steven ex Planch. (syn. Celtis planchoniana K.I.Chr.) (східна Європа та західна Азія)
Celtis gomphophylla Baker (центральна і східна Африка, Мадагаскар, Майотта)
Celtis harperi Horne ex Baker
Celtis hildebrandii
Celtis hypoleuca Planch. (Нова Каледонія, Австралія)
Celtis iguanaea (Jacq.) Sarg. (Флорида, Мексика, Кариби, Центральна і Південна Америка)
Celtis jamaicensis Planch.
Celtis jessoensis Koidz. (Японія і Корея)
Celtis julianae C.K.Schneid. Китай
Celtis koraiensis L.
Celtis labilis L.
Celtis laevigata Willd. (півднний Техас, схід США, північно-східна Мексика)
Celtis latifolia (Blume) Planch.
Celtis lindheimeri Engelm. ex K.Koch (Техас, Texas (US), Коавіла (Мексика))
Celtis loxensis C.C.Berg
Celtis luzonica Warb. (Філіппіни)
Celtis madagascariensis Sattarian (Мадагаскар)
Celtis mauritiana Planch. (syn. Celtis prantlii Priemer ex Engl.) (тропічна Африка та острови західного Індійського океану)
Celtis mildbraedii Engl. (тропічна Африка і Мадагаскар)
Celtis neglecta Zi L.Chen & X.F.Jin
Celtis occidentalis L. (схід Північної Америки)
Celtis orthocanthos Planch.
Celtis pacifica Planch.
Celtis pallida Torr. (південно-західні США, Техас, північна Мексика)
Celtis paniculata (Endl.) Planch. (східна Малазія, східна Австралія, Мікронезія, західна Полінезія)
Celtis petenensis Lundell
Celtis philippensis Planch.
Celtis punctata (Urb. & Ekman) Urb. & Ekman
Celtis reticulata Torr. (захід Північної Америки)
Celtis rigescens (Miq.) Planch.
Celtis rubrovenia Elmer
Celtis salomonensis Rech.
Celtis schippii Standl.
Celtis serratissima Zamengo, R.B.Torres, Gaglioti & Romaniuc
Celtis sinensis Pers. (Китай і Японія)
Celtis solenostigma Unwin
Celtis spinosa Spreng.
Celtis strychnoides Planch.
Celtis tala Gillet ex Planch. (Південна Америка)
Celtis tenuifolia Nutt. (Північна Америка)
Celtis tessmannii Rendle. (центральна Африка)
Celtis tetrandra Roxb. гори Нілґірі
Celtis tikalana Lundell
Celtis timorensis Span.
Celtis toka (Forssk.) Hepper & J. R. I. Wood (західна, північна і північно-східна Африка)
Celtis tournefortii L.
Celtis trinervia Lam. – almex^[5]
Celtis vandervoetiana C.K.Schneid.
Celtis vitiensis A.C.Sm.
Celtis zenkeri Engl. (Африка)

Вилучено з роду

Trema cannabina Lour. (як C. amboinensis Willd. )
Trema lamarckiana (Schult.) Blume (Schult.) Blume (як C. lamarckiana Schult. )
Trema orientalis (L.) Blume (як C. guineensis Schumach. або C. східний L. )
Trema tomentosa (Roxb.) H.Hara (Roxb.) H.Hara (як C. aspera Brongn. або C. tomentosa Roxb. ) ^[6]

Етимологія

Родова назва походить з латини і була застосована Плінієм Старшим до неспорідненого лотоса Ziziphus lotus^[7].

Поширення і середовище

Дерева широко розповсюджені в помірно теплих регіонах Північної півкулі, включаючи Південну Європу, Південну та Східну Азію, південну та центральну частину Північної Америки, південну та центральну Африку, а також північну та центральну частину Південної Америки.

Екологія

Деякі види, в тому числі звичайний (C. occidentalis) і C. brasiliensis є медоносними рослинами та менш важливим джерелом пилку для бджіл.

Лускокрилі

Види Celtis використовуються як харчові рослини гусеницями деяких лускокрилих. До них належать переважно сонцевики, особливо окремий рід Libythea і деякі Apaturinae:

Acytolepis puspa – зареєстрований на китайській ягоді (C. sinensis)
Automeris io – зареєстрована на (C. laevigata)
Asterocampa celtis
Libythea celtis
Libythea labdaca
Libythea lepita
Libythea myrrha записаний на C. tetrandra ^[8] ^[9]
Libytheana carinenta
Nymphalis xanthomelas зареєстрований на каркасі південному ( C. australis )
Sasakia charonda записаний на C. sinensis
Передбачуваний новий таксон загадкового видового комплексу Astraptes fulgerator, досі був знайдений лише на C. iguanaea^[10]^[11].

Патогени

Фітопатогенний базидіоміцетний гриб Perenniporia celtis вперше був описаний з рослини-господаря Celtis . Деяким видам Celtis загрожує знищення середовища проживання .

Використання

Кілька видів вирощують як декоративні дерева, які цінуються за їх посухостійкість . Вони є частиною дендропарків і ботанічних садів, особливо в Північній Америці. C. sinensis підходить для культури бонсай; Чудовий екземпляр у Тегу-Мьон є одним із природних пам'яток Південної Кореї . Ягоди, як правило, їстівні, коли вони достигають і опадають^[12]. C. occidentalis використовували омаха, їли їх невимушено, а також народ дакота, який товк їх дрібно, насіння та інше. Павні використовував подрібнені фрукти в поєднанні з жиром і підсмаженою кукурудзою^[13].

Деревина каркасів іноді використовується в червонодеревній мануфактурі та деревообробці. Ягоди деяких, наприклад C. douglasii, є їстівними та споживалися апачами Мескалеро^[14].

Галерея

C. aetnensis зі зрілими плодами
C. caucasica з незрілими плодами
C. integrifolia
C. sinensis
C. australis осіннє листя

Список літератури

↑ Stevens, P.F., Angiosperm Phylogeny Website: Cannabaceae
↑ MacPhail, M. K., N. F. Alley, E. M. Truswell and I. R. K. Sluiter (1994). "Early Tertiary vegetation: evidence from spores and pollen." History of the Australian Vegetation: Cretaceous to Recent. Ed. Robert S. Hill. Cambridge University Press. pp. 189–261. ISBN 0521401976.Partially available on Google Books.
↑ Manchester, S. R., Akhmetiev, M. A., & Kodrul, T. M. (2002). Leaves and fruits of Celtis aspera (Newberry) comb. nov. (Celtidaceae) from the Paleocene of North America and eastern Asia. International Journal of Plant Sciences, 163(5), 725-736.
↑ Celtis L. Plants of the World Online, Kew Science. Accessed 11 December 2022.
↑ MacVean, A.L. 2021. Celtis trinervia. The IUCN Red List of Threatened Species 2021: e.T179045950A149309679. https://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2021-1.RLTS.T179045950A149309679.en. Downloaded on 28 April 2021.
↑ GRIN Species Records of Celtis. Germplasm Resources Information Network. United States Department of Agriculture. Архів оригіналу за 20 січня 2009. Процитовано 4 грудня 2010.
↑ Quattrocchi, Umberto (2000). CRC World Dictionary of Plant Names. Т. I A–C. CRC Press. с. 468. ISBN 978-0-8493-2675-2.
↑ Ravikanthachari, Nitin (April 2018). Larval host plants of the butterflies of the Western Ghats, India. Research Gate.
↑ Wahlberg, Niklas (October 2006). Libythea myrrha Godart 1819. Tree of Life Web Project.
↑ Brower, Andrew V.Z. (2006). Problems with DNA barcodes for species delimitation: ‘ten species’ of Astraptes fulgerator reassessed (Lepidoptera: Hesperiidae). Systematics and Biodiversity 4(2): 127–132. DOI:10.1017/S147720000500191X PDF fulltext
↑ Hebert, P. D. N.; Penton, E. H.; Burns, J. M.; Janzen, D. H.; Hallwachs, W. (2004). Ten species in one: DNA barcoding reveals cryptic species in the neotropical skipper butterfly Astraptes fulgerator. Proceedings of the National Academy of Sciences. 101 (41): 14812—14817. Bibcode:2004PNAS..10114812H. doi:10.1073/pnas.0406166101. PMC 522015. PMID 15465915. PDF fulltext Supporting Appendices
↑ The Complete Guide to Edible Wild Plants (амер.). New York: Skyhorse Publishing. 2009. с. 58. ISBN 978-1-60239-692-0. OCLC 277203364.
↑ Uses of plants by the Indians of the Missouri River region. Washington, Govt. print. off. 1919.
↑ Peattie, Donald Culross (1953). A Natural History of Western Trees. New York: Bonanza Books. с. 472.

Зовнішні посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Каркас (рід)

[APweb-1] Stevens, P.F., Angiosperm Phylogeny Website: Cannabaceae

[2] MacPhail, M. K., N. F. Alley, E. M. Truswell and I. R. K. Sluiter (1994). "Early Tertiary vegetation: evidence from spores and pollen." History of the Australian Vegetation: Cretaceous to Recent. Ed. Robert S. Hill. Cambridge University Press. pp. 189–261. ISBN 0521401976.Partially available on Google Books.

[3] Manchester, S. R., Akhmetiev, M. A., & Kodrul, T. M. (2002). Leaves and fruits of Celtis aspera (Newberry) comb. nov. (Celtidaceae) from the Paleocene of North America and eastern Asia. International Journal of Plant Sciences, 163(5), 725-736.

[powo-4] Celtis L. Plants of the World Online, Kew Science. Accessed 11 December 2022.

[5] MacVean, A.L. 2021. Celtis trinervia. The IUCN Red List of Threatened Species 2021: e.T179045950A149309679. https://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2021-1.RLTS.T179045950A149309679.en. Downloaded on 28 April 2021.

[GRINSpecies-6] GRIN Species Records of Celtis. Germplasm Resources Information Network. United States Department of Agriculture. Архів оригіналу за 20 січня 2009. Процитовано 4 грудня 2010.

[7] Quattrocchi, Umberto (2000). CRC World Dictionary of Plant Names. Т. I A–C. CRC Press. с. 468. ISBN 978-0-8493-2675-2.

[8] Ravikanthachari, Nitin (April 2018). Larval host plants of the butterflies of the Western Ghats, India. Research Gate.

[9] Wahlberg, Niklas (October 2006). Libythea myrrha Godart 1819. Tree of Life Web Project.

[10] Brower, Andrew V.Z. (2006). Problems with DNA barcodes for species delimitation: ‘ten species’ of Astraptes fulgerator reassessed (Lepidoptera: Hesperiidae). Systematics and Biodiversity 4(2): 127–132. DOI:10.1017/S147720000500191X PDF fulltext

[11] Hebert, P. D. N.; Penton, E. H.; Burns, J. M.; Janzen, D. H.; Hallwachs, W. (2004). Ten species in one: DNA barcoding reveals cryptic species in the neotropical skipper butterfly Astraptes fulgerator. Proceedings of the National Academy of Sciences. 101 (41): 14812—14817. Bibcode:2004PNAS..10114812H. doi:10.1073/pnas.0406166101. PMC 522015. PMID 15465915. PDF fulltext Supporting Appendices

[12] The Complete Guide to Edible Wild Plants (амер.). New York: Skyhorse Publishing. 2009. с. 58. ISBN 978-1-60239-692-0. OCLC 277203364.

[13] Uses of plants by the Indians of the Missouri River region. Washington, Govt. print. off. 1919.

[14] Peattie, Donald Culross (1953). A Natural History of Western Trees. New York: Bonanza Books. с. 472.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]