Перейти до вмісту

Карло Еміліо Ґадда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Карло Еміліо Ґадда
італ. Carlo Emilio Gadda Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився14 листопада 1893(1893-11-14)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мілан, Королівство Італія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер21 травня 1973(1973-05-21)[1][2][…] (79 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Рим, Італія[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняРимський протестантський цвинтар[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Італія
 Королівство Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоет, письменник, інженер, політик, прозаїк Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМіланський технічний університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівіталійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1913[8]1979[8]
Жанрроман і новела Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоБаварська академія витончених мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникПерша світова війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Сайт: carloemiliogadda.it Редагувати інформацію у Вікіданих

CMNS: Карло Еміліо Ґадда у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Карло Еміліо Ґадда (італ. Carlo Emilio Gadda; 14 листопада 1893, Мілан — 21 травня 1973, Рим) — італійський письменник, інженер-електротехнік за освітою.

Мати — родом з Угорщини. У шістнадцятирічному віці втратив батька. Сім'я опинилася в скрутному становищі, проте мати щосили намагалася зберегти видимість благополуччя (конфлікт, не раз відтворений потім в прозі письменника). Навчався в Міланському політехнічному університеті. Учасник Першої світової війни, втратив брата, який загинув на фронті, потрапив у полон, був в таборі під Ганновером. Повернувся на батьківщину в 1919, закінчив університет. Багато років працював інженером-електротехніком (1920—1935), в тому числі — три роки в Аргентині. З 1940-х займався літературою, виступав по радіо.

Творчість

[ред. | ред. код]

Необарочний письменник-експериментатор, майстер стилізації і пародії, створив власну макаронічну мову-пастиш, насичену діалектизмами, жаргонними слівцями, цитатами з латинських та італійських класиків, солоним просторіччям. Найвиразніший в цьому плані його кримінальний роман «Дуже неприємна пригода на вулиці Мерулана» (1957), в якому блискуче розвиває мовні ігри Рабле і Джойса.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Patrizi G. Dizionario Biografico degli Italiani — 1998. — Vol. 51.
  2. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Encyclopædia Britannica
  4. Гадда Карло Эмилио // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. а б в BeWeB
  6. Deutsche Nationalbibliothek Record #118689088 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  7. Find a Grave — 1996.
  8. а б RKDartists
  9. а б datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.

Посилання

[ред. | ред. код]