Карл Альберт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Альберт
італ. Carlo Alberto
Карл Альберт
Карл Альберт
Портрет Карла Альберта, Джовані Батиста Біскара, між 1831 та 1851
Карл Альберт
Прапор
Прапор
7-й Король Сардинії
Прапор
Прапор
27 квітня 1831 — 23 березня 1849
Попередник: Карл Фелікс
Наступник: Віктор Емануїл II
Прапор
Прапор
21-й Герцог Савойський
Прапор
Прапор
27 квітня 1831 — 28 липня 1849
Попередник: Карл Фелікс
Наступник: Віктор Емануїл II
 
Народження: 2 жовтня 1798
Турин, Сардинське королівство
Смерть: 28 липня 1849
Порту, Португальське королівство
Причина смерті: хвороба
Поховання: Базиліка Суперга
Країна: Сардинське королівство
Освіта: Колеж Станіслава в Парижі
Рід: Савойський дім
Батько: Карл Еммануель Савойський-Кариньянський
Мати: Марія Крістіна Саксонська
Шлюб: Марія Тереза Тосканська
Діти: Віктор Емануїл, Фердинанд, Марія Христина
Монограма: Монограма
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Карл Альберт (італ. Carlo Alberto di Savoia; 2 жовтня 1798, Турин — 28 липня 1849, Порту, Португалія) — сьомий король Сардинського королівства в 1831—1849 роках, що зійшов на трон після смерті свого кузена Карла Фелікса.

Біографія

[ред. | ред. код]

Карл Альберт належав до гілки князів Савойський-Кариньян, він був сином Карла Еммануїла Савойського-Кариньян і Марії Крістіни Саксонської. Отримав ліберальну освіту в Женеві, Бурже і в Парижі, де перейнявся революційними ідеями. При Наполеоні був призначений молодшим лейтенантом драгунів. Після Віденського конгресу 1814 повернувся до своєї сім'ї.

У 1817 році одружився із Марією Терезою Тосканською, молодшою дочкою Фердинанда III Тосканського. У цьому шлюбі народилося троє дітей:

Карл Альберт відігравав важливу роль під час заворушень у П'ємонті в 1821 році. Після зречення Віктора Еммануїла I він виконував роль регента (13 березня 1821) при новому королі Карлі Феліксі, який знаходився в той час у Модені. Він проголосив конституцію і встановив тимчасову хунту, але через кілька днів був змушений відступити через загрозу австрійського втручання.

Засланий в Тоскану, він довгий час залишався в немилості. У 1823 році він брав участь у битві при Трокадеро громадянської війни в Іспанії на боці консерваторів.

Карл Альберт був проголошений Сардинським королем після смерті свого кузена Карла Фелікса, який не мав законних спадкоємців, і припинення старшої лінії Савойської династії.

Після вступу на престол він прийняв важливі реформи, створив Раду Держави, відновив провінційні ради. Він наказав переписати кодекс цивільних і кримінальних законів і реорганізував армію. У жовтні 1847 він проголосив створення касаційного суду. Відтепер муніципальні ради стали виборними, а провінційні асамблеї формувалися з дворянства, яке управляло провінціями під наглядом королівських керуючих.

У 1836 році за його наказом містечка Конфлант і Опіталь були об'єднані в одне місто, названий Альбертвіль на його честь. Він підтримував науку і мистецтво, дбав про економічний розвиток країни.

Карл Альберт скасував феодальну систему і модернізував королівство, але показав себе менш зацікавленим у ліберальних засадах. У 1831 він відмовився прийняти ідеї Мадзіні, який виступав за об'єднання Італії. Були придушені заколоти в Шамбері, Турині, Генуї і Алессандрії. У 1834 був засланий республіканець Джузеппе Гарібальді.

Проте після Лютневої революції 1848 року скасував абсолютну монархію і затвердив 4 березня 1848 Альбертинський Статут, нову ліберальну і демократичну конституцію: поділ влади між королем і двома асамблеями.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
Попередник
Карл Фелікс
Король Сардинії
1831-1849
Наступник
Віктор Емануїл II