Перейти до вмісту

Карл Гегель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Карл Гегель
нім. Karl Ritter von Hegel
Народився7 червня 1813(1813-06-07)[1][2]
Нюрнберг, Середня Франконія, Баварське королівство
Помер5 грудня 1901(1901-12-05)[1][2] (88 років)
Ерланген, Середня Франконія, Баварське королівство, Німецький Райх
Країна Баварське королівство
Діяльністьмедієвіст, історик, викладач університету
Галузьісторія[3], політологія[3] і історіографія[3]
ЗакладУніверситет Ерлангена—Нюрнберга
Ростоцький університет
ЧленствоГеттінгенська академія наук
Австрійська академія наук
Баварська академія наук
Прусська академія наук
БатькоҐеорґ Вільгельм Фрідріх Геґель
МатиMarie von Tucherd
Нагороди
Орден Святого Михайла орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві»

Карл Гегель (Карл фон Гегель, нім. Karl Ritter von Hegel; 7 червня 1813, Нюрнберг — 5 грудня 1901, Ерланген) — німецький історик, син відомого філософа Георга Гегеля. У Ростоці та Ерлангені займав посаду професора історії.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 7 червня 1813 року в Нюрнберзі. Його батько помер у 1831 році, коли Карлу Гегелю було 18 років. Власна кар'єра Гегеля страждала від слави батька. Його мати Марія Хелена Сусанна фон Тухер (1791—1855) походила з давньої родини знаті Нюрнберга.

У 1837 р. захистив докторську дисертацію в Берліні.

У 1856 році Університет Ерлангена призначив його професором історії. У 1870 році він був проректором цього університету.

З 1862 по 1899 рр. Карлом Гегелем видано 27 томів видання «Хроніки німецьких міст» для Історичної комісії Баварської академії наук і гуманітарних наук у Мюнхені.

У 1900 році він опублікував свої спогади.

У 1901 році помер у Ерлангені.

Історичні праці

[ред. | ред. код]

В «Історії міського устрою в Італії» («Geschichte der Städteverfassung von Italien», Bd 1-2, 1847) автор простежив історію міст на території Італії з часів Римської імперії до XII століття, піддавши критиці теорію походження середньовічного міського ладу з римських установ.

У роботі «Міста і гільдії німецьких народів у Середньовіччя» («Städte und Gilden der germanischen Völker im Mittelalter», Bd 1-2, 1891), що містить великий фактичний матеріал з історії міст Англії, скандинавських країн, Північної Франції, Нідерландів, Німеччини, виступив проти теорії походження міських громад з гільдій.

Із 1862 року керував публікацією «Хронік німецьких міст» (сам підготував до видання хроніки Нюрнберга, Страсбурга, Кельна, Майнца); був членом комісії з видання Monumenta Germaniae Historica.

Його основний твір — «Die Geschichte der Städteverfassung von Italien» (Лейпциг, 1847).

Інші видання автора:

  • «Ueber den historischen Werth der älteren Dante-Kommentare» (Лейпциг, 1878),
  • «Die Ordnungen der Gerechtigkeit in der Florentinischen Republik»
  • «Städte und Gilden der germanischen Völker».

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #11657075X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. а б в Чеська національна авторитетна база даних