Перейти до вмісту

Карл Гец (адмірал)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Карл Гец
Народився11 травня 1910(1910-05-11)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ганау, Майн-Кінціг, Дармштадт, Гессен, Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер23 грудня 1980(1980-12-23)[1] (70 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Бонн, ФРН Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьофіцер ВМФ Німеччини Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнімецька Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникДруга світова війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Великий офіцерський хрест ордена За заслуги перед ФРН
Великий офіцерський хрест ордена За заслуги перед ФРН
Нагрудний знак есмінця
Нагрудний знак есмінця
Почесна застібка на орденську стрічку для Крігсмаріне
Почесна застібка на орденську стрічку для Крігсмаріне

Карл Гец (нім. Karl Hetz; 11 травня 1910, Ганау23 грудня 1980, Бонн) — німецький офіцер, корветтен-капітан крігсмаріне, віцеадмірал бундесмаріне. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Біографія

[ред. | ред. код]

В 1929 році вступив на флот. Після навчання у військово-морському училищі Фленсбурга-Мюрвіка служив на есмінцях. З жовтня 1938 року — прапор-лейтенант в командуванні флоту. З грудня 1939 року — 1-й офіцер на есмінці «Пауль Якобі». З листопада 1941 року — 2-й офіцер Адмірал-штабу при командувачі есмінцями. З 1 травня 1943 року і до кінці Другої світової війни — командир есмінця Z34. З серпня 1945 по грудень 1947 року — кадровій співробітник Німецької адміністрації з розмінування.

3 січня 1956 року вступив в бундесмаріне і був призначений референтом Федерального міністерства оборони. З жовтня 1960 року — командир 3-ї ескадри есмінців. З березня 1962 року начальник штабу Центарльного командування ВМС в Бонні. З 1 січня 1963 року — молодший керівник відділу Федерального міністерства оборони. З квітня 1963 року — заступник інспектора ВМС і начальник командного штабу ВМС. З 1 жовтня 1966 року — командувач флотом. 30 вересня 1970 року віийшов у відставку.

Звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Dermot Bradley, Heinz-Peter Würzenthal, Hansgeorg Model:  (= Dermot Bradley [Hrsg.]: . Teil VIb). Band 2, Teilband 1, Gaedcke – Hoff. Biblio-Verlag, Osnabrück 2000, ISBN 3-7648-2562-6, S. 337–338.
  • Johannes Berthold Sander-Nagashima: Die Bundesmarine 1955 bis 1972: Konzeption und Aufbau. Oldenbourg Verlag, München 2006. ISBN 978-3-486-57972-7.
  • Fritz Brustat-Naval: Unternehmen Rettung – Letztes Schiff nach Westen. Koehlers Verlagsgesellschaft, Herford 2. Auflage 1970 pp. 106 / 107.
  • Walter Lohmann, Hans H. Hildebrand: Die deutsche Kriegsmarine, 1939–1945: Gliederung, Einsatz, Stellenbesetzung. Band 3, Podzun, 1956, S. 130.
  • Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
  • Scheibert, Horst. Die Träger der Ehrenblattspange des Heeres und der Waffen-SS/ Die Träger der Ehrentaffelspange der Kriegsmarine/ Die Inhaber des Ehrenpokals für Besondere Leistung im Lukftkrieg. Friedberg, Ger.: Podzun-Pallas Verlag, 1986, ISBN 3-7909-0283-7
  • BERTHOLD, J., Die Bundesmarine 1955 bis 1972, Oldenburg, 2006.
  • WHITLEY, M.J., German Destroyers of World War Two, Naval Institute Press, 1991.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Munzinger Personen