Перейти до вмісту

Карл Дженкінс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дженкінс.
Карл Дженкінс
Karl Jenkins
Зображення
Зображення
Основна інформація
Повне ім'яангл. Karl William Jenkins Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата народження17 лютого 1944(1944-02-17) (80 років)
Місце народженняСвонсі, Уельс
Роки активності1970 Редагувати інформацію у Вікіданих — тепер. час
ГромадянствоВелика Британія Велика Британія
Професіямузикант, композитор
ОсвітаКардіффський університет Редагувати інформацію у Вікіданих, Королівська музична академія Редагувати інформацію у Вікіданих і Gowerton Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментигобой, саксофон, клавішні
Жанрнью-ейдж, джаз класична музика
Magnum opusStabat Mater[d][1] Редагувати інформацію у Вікіданих, Requiem[d][2] Редагувати інформацію у Вікіданих, In These Stones Horizons Singd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих і The Armed Man – A Mass for Peaced[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
СпівпрацяAdiemus, Soft Machine
ЗакладУніверситет Глазго Редагувати інформацію у Вікіданих і University of Glamorgand Редагувати інформацію у Вікіданих
ЛейблVirgin/EMI Records, EMI Classics, Deutsche Grammophon
НагородиКомандор ордена Британської імперії
У шлюбі зCarol Barrattd Редагувати інформацію у Вікіданих
karljenkins.com
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Карл Вільям Памп Дженкінс (англ. Karl William Pamp Jenkins; нар. 17 лютого 1944, Свонсі, Уельс) — валійський музикант і композитор, командор Найвизначнішого ордена Британської імперії.

Ранні роки та освіта

[ред. | ред. код]

Дженкінс народився і виріс у селі Пенклауд на півострові Гауер в графстві Свонсі на півдні Уельсу. Його батько, місцевий вчитель, органіст і хормейстер, дав йому початкову музичну освіту. Дженкінс навчався в Гауертонській школі.

Дженкінс почав свою музичну кар'єру як гобоїст у Національному молодіжному оркестрі Уельсу. Далі навчався музики в Кардіффському університеті, а потім вступив до аспірантури Королівської академії музики в Лондоні, де познайомився зі своєю дружиною Керол Баррат. Дженкінс вчився разом з Аланом Ходдіноттом.[5][6][7]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

На початку своєї кар'єри Дженкінс був відомий як джазовий і джаз-роковий музикант, який грає на саксофоні (баритон і сопрано), клавішних і гобої — незвичному інструменті в джазовому контексті. Він приєднався до групи джазового композитора Грема Кольєра, а пізніше став одним із засновників джаз-рокової групи Nucleus, яка виграла перший приз на джазовому фестивалі в Монтре в 1970 році. У 1972 році він приєднався до кентерберійської групи Soft Machine, що грала прогресивний рок, і проводив її останні виступи в 1984 році. Альбом Six, на записі якого Дженкінс вперше зіграв з Soft Machine, здобув нагороду «Британський джазовий альбом року» від журналу Melody Maker в 1973 році. У листопаді 1973 року Дженкінс і Майк Ратлідж взяли участь у живому виконанні Майком Олдфілдом його альбому Tubular Bells в студії Бі-бі-сі.[8] Після того, як Майк Ратлідж покинув Soft Machine в 1976 році, в групі не залишилося ні одного з її засновників, і головними учасникам стали Дженкінс і барабанщик Джон Маршалл. Всупереч позитивним відгуками Melody Maker про Soft Machine в 1973 і 1974 роках, Х'ю Хоппер, пов'язаний з групою після заміни басиста Кевіна Ейерса в 1968 році, назвав низькорівневу музичну участь Дженкінса причиною свого рішення покинути групу,[9] а сама група кінця 1970-х років описувалася членом групи Джоном Етеріджом як витрачаюча свій потенціал.[10]

Дженкінс створив багато музики для реклами, двічі здобувши приз у цій галузі. Можливо, найбільш відомою його роботою є класична тема, що використовувалась в телерекламі компанії з продажу алмазів De Beers. Дженкінс пізніше включив її як головний трек до альбому Diamond Music, і в підсумку створив Palladio, використавши його як тему першої частини.

Його прорив в ролі композитора відбувся після кросоверного проекту Adiemus. Дженкінс виконував цей проект в Японії, Німеччині, Іспанії, Фінляндії, Нідерландах та Бельгії, а також в лондонському Альберт-холі та на електростанції Баттерсі. Альбом 1995 року «The Adiemus: Songs of Sanctuary» очолив чарти класичних альбомів. Він породив ряд нових, що обертаються навколо центральної теми.

Дженкінс став першим міжнародним композитором і диригентом, який диригував Кінгсвейським хором в Університеті Йоханнесбурга, під час свого візиту до Південної Африки, коли хор виконував його месу «The Armed Man: A mass for peace» разом з оркестром.

Нагороди та досягнення

[ред. | ред. код]

Дженкінс здобув докторський ступінь з музики Уельського університету. Він був названий почесним членом Королівської академії музики, Університету Кардіффа, Королівського валлійського коледжу музики і драми, Триніті-коледжу Кармартена і Університету Суонсі, і був представлений радіостанцією Classic FM до нагороди Red f за видатні заслуги в класичній музиці.

У 2008 році Дженкінс був внесений до списку під номером 1 в «Топ-10 нині живих композиторів» радіостанцією Classic FM з месою «The Armed Man».[11]

Він був удостоєний звання почесного доктора музики Університету Лестера, медалі канцлера університету Гламорган, звань почесного професора Університету Західного Лондона і Лондонського музичного коледжу.

У 2005 році Дженкінс став офіцером Найвизначнішого ордена Британської імперії, а в 2010 році — командором цього ордена.[12][13]

Альбоми

[ред. | ред. код]
  • Adiemus: Songs of Sanctuary
  • Adiemus II: Cantata Mundi
  • Adiemus III: Dances of Time (спільно з Ніна Тапіо )
  • Adiemus IV: The Eternal Knot
  • Adiemus V: Vocalise (спільно з Ніна Тапіо )

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ (unspecified title) — 2008.
  2. ↑ (unspecified title) — 2005.
  3. ↑ (unspecified title) — 2004.
  4. ↑ (unspecified title) — 2000.
  5. ↑ University of Leicester - Oration for Karl Jenkins by Professor Gordon Campbell. Архів оригіналу за 18 лютого 2012. Процитовано 4 лютого 2012.
  6. ↑ Press article at www.karljenkins.com. Архів оригіналу за 7 серпня 2007. Процитовано 4 лютого 2012.
  7. ↑ http://www.allmusic.com/artist/p147683(англ.)
  8. ↑ SECOND HOUSE: TUBULAR BELLS – MIKE OLDFIELD. Memorable TV. Архів оригіналу за 14 травня 2011. Процитовано 24 квітня 2011.
  9. ↑ Out-Bloody-Rageous, Graham Bennett, 2008 (ISBN 0-946719-8-5) page 246
  10. ↑ Out-Bloody-Rageous, Graham Bennett, 2008 (ISBN 0-946719-8-5) page 324
  11. ↑ Top 10 by living composers 2008. classicfm.co.uk. 2008. Архів оригіналу за 10 вересня 2012. Процитовано 28 січня 2012.
  12. ↑ London Gazette: (Supplement) no. 59446. p. 7 [Архівовано 26 січня 2012 у Wayback Machine.]. 12 June 2010.
  13. ↑ CBE for Zeta Jones, knighthood for Harwood. Архів оригіналу за 14 червня 2010. Процитовано 4 лютого 2012.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карл_Дженкінс&oldid=43076695