Карл Едуард фон Ліпгарт
| Карл Едуард фон Ліпгарт | |
|---|---|
 Портрет Карла Ліпгарта з колекції Ермітажу | |
| Народився | 16.5.1808[1] Вана-Куусте (нині повіт Тартумаа, Естонія) |
| Помер | 15.2.1891[1] Флоренція |
| Громадянство |  Російська імперія |
| Місце проживання | Raadi manord |
| Діяльність | мистецтвознавець, землевласник |
| Галузь | історія мистецтв |
| Титул | барон |
| Рід | Liphartd |
| Батько | Carl Gotthard von Liphartd |
| Мати | Anna von Löwenwolded |
| Діти | Ернст-Фрідріх |
 | |
Барон Карл Едуард фон Ліпгарт (нім. Karl Eduard Freiherr von Liphart, ест. Carl Eduard von Liphart; 1808 — 1891) — доктор медицини, колекціонер та історик мистецтва.
Народився 16 травня 1808 року в Дерптському повіті Ліфляндської губернії в родині барона Карла Гаттарда фон Ліпгарта (1778—1853). Родина належала до давнього ліфляндського роду Ліпгартів. Його батько створив в 1829 році в Дерпті квартет, в якому в 1835—1836 рр. грав на скрипці молодий Фердинанд Девід, який в подальшому одружився з його донькою Софією[2].
Отримав медичну освіту в Берлінському університеті. В 1839 році одружився з Кароліною Біландт-Рейдт. Продовжив розпочате в XVIII ст. його дідом Рейнгольдом Вільгельмом Ліпгартом (1750—1829) колекціонування творів мистецтва. В 1843 р. разом з молодшим братом познайомився з художніми колекціями в Іспанії. В 1846—1862 мешкав в Дерпті. В 1863 р. через хворобу сина Ернста, родина Ліпгартів переїхала до Флоренції[3]. До переїзду в Італію він переважно збирав старі гравюри та малюнки[4], частина яких була продана на аукціоні в Лейпцизі в 1876 році.
Став відомим спеціалістом з творів мистецтва італійського Віідродження. У Флоренції в 1871 році він познайомився з мистецтвознавцем Вільгельмом Боде, якого супровожував в його мандрах Італією і консультував з питань придбання творів італійського мистецтва для берлінських музеїв. Карл Ліпгарт також виступав консультантом-експертом графа Павла Сергійовича Строганова.
Помер в 1891 р. у Флоренції.
Ліпгарт позбавив свого сина Ернста спадкоємства в 1873 р. за перехід у католицтво для шлюбу. Незважаючи на це, його син став успішним художником, малюючи портрети (в тому числі і царя Миколи ІІ). Пізніше він став керівником Ермітажу[5].
Після смерті барона колекція творів мистецтва була перевезена в родове помістя поблизу Дерпта — Ратсхоф, де вона доповнила родинне зібрання. В 1920 році колеція перейшла у власність Тартуського університету. Університет і досі зберігає це зібрання, що включає в себе приклади японського мистецтва та твори відомих європейських граверів кшталт Альбрехта Дюрера та Вільяма Хогарта[6].
- ↑ а б RKDartists
- ↑ Silvela Zdenko A new history of violin playing : the vibrato and Lambert Massart’s revolutionary discovery. — Universal Publishers, 2001. — 140 p.
- ↑ TÜ kunstimuuseumis avatakse kunstikoguja Karl Eduard von Lipharti 200. [Архівовано 14 липня 2018 у Wayback Machine.] (ест.)
- ↑ Картина Жюля Дюпре [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Baron Ernst Friedrich von Liphart [Архівовано 30 грудня 2013 у Archive.is], RusArtNet.com, retrieved 30 December 2013
- ↑ Graphic Art [Архівовано 1 січня 2014 у Wayback Machine.], University of Tartu Art Museum, retrieved 31 December 2013