Карл Крістіан Оксеніус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зображення
Автограф
Громадянство Німеччина
Псевдонім Nicolaus Rusche[1]
Дата народження 9 березня 1830(1830-03-09)[2][3]
Місце народження Кассель
Дата смерті 9 грудня 1906(1906-12-09)[2][3] (76 років)
Місце смерті Марбург
Рід діяльності геолог, мінералог, ботанік
Посада консул
Є співавтором опублікованої роботи Popular Science
Член у Леопольдина
CMNS: Карл Крістіан Оксеніус у Вікісховищі

Карл Крістіан Оксеніус (9 березня 1830 — 9 грудня 1906) — німецький геолог та гірничий інженер, який багато працював у Південній Америці. Він прийшов із «теорією брусків», щоб пояснити структуру відкладень солі та гіпсу.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Оксеніус народився в Касселі, де його батько працював у суді. Здобувши освіту в гімназії, він вступив до політехніки, щоб вивчати гірничу справу та геологію. За рекомендацією Роберта Бунзена він приєднався до експедиції до Чилі в 1851 році разом з Рудольфом Амандусом Філіппі та залишився там для вивчення родовищ корисних копалин. Він працював у Чилі до 1869 року. У цей період він також збирав зразки природної історії [4], і кілька видів були названі на його честь, включаючи жука Ceroglossus ochsenii та рослину Abutilon ochsenii. Він також відвідав Північну Африку в 1866 році та Італію в 1869 році. Він служив німецьким консулом у Перу та Чилі в 1874 році. Він втратив свої заощадження, коли банк, у який він інвестував, збанкрутував. З 1871 року він оселився в Марбурзі, а в 1879 році одружився з Луїзою Рау фон Гольцгаузен.

Праці

[ред. | ред. код]

Його основною працею стала Die Bildung der Steinsalzlager und ihrer Mutterlaugensalze (1877), в якій він припустив, що соляні відкладення утворилися в лагунах, відокремлених від океану перегородками.[5] У 1884 році він отримав ступінь почесного доктора Марбурзького університету. [6][7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Czech National Authority Database
  2. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #117080136 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ Ochsenius, C. (1881). Fascination. Nature. 23 (596): 508—509. Bibcode:1881Natur..23..508O. doi:10.1038/023508d0.
  5. ↑ Hsu, K.J. (1972). Origin of saline giants: A critical review after the discovery of the Mediterranean Evaporite. Earth-Science Reviews (англ.). 8 (4): 371—396. Bibcode:1972ESRv....8..371H. doi:10.1016/0012-8252(72)90062-1.
  6. ↑ Mayr, Helmut (1999). Ochsenius, Carl. Neue Deutsche Biographie (нім.). Т. 19. с. 413.
  7. ↑ Ochsenius, Carl (1884). Metalliferous Deposits. Geological Magazine (англ.). 1 (7): 310—318. Bibcode:1884GeoM....1..310O. doi:10.1017/S0016756800005276. ISSN 0016-7568. S2CID 131265171.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карл_Крістіан_Оксеніус&oldid=43318830