Карл Маннгайм
| Карл Маннгайм | |
|---|---|
 | |
| Народився | 27 березня 1893[1][2][…]  Будапешт, Австро-Угорщина[4][5] |
| Помер | 9 січня 1947[1][2][…] (53 роки) Лондон, Велика Британія |
| Поховання | Ґолдерс-Ґрін (крематорій)[5] |
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія.svg){kind=small} Німеччина.svg){kind=small} Угорщина |
| Діяльність | соціолог, викладач університету, письменник |
| Галузь | філософія |
| Alma mater | Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла (1926) і Будапештський університет (1916) |
| Вчителі | Альфред Вебер і Георг Зіммель |
| Відомі учні | Норберт Еліас і Margarete Freudenthal-Sallisd |
| Знання мов | англійська[1][6], німецька[1][6] і угорська[1][6] |
| Заклад | Франкфуртський університет, Лондонська школа економіки та політичних наук і Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла |
| Членство | Sonntagskreisd |
| Magnum opus | Ideology and Utopia. An Introduction to the sociology of knowledged |
| У шлюбі з | Juliska Mannheimd |
Карл Маннгайм (нім. Karl Mannheim, угор. Mannheim Károly; 27 березня 1893, Будапешт — 9 січня 1947, Лондон) — німецький та британський філософ, один із засновників соціології знання. Найбільш відомі праці «Ідеологія та утопія», «Діагноз нашого часу».
За Маннгаймом, завдання соціології знання полягає в аналізі соціально-історичної обумовленості мислення — як теоретичного, так і повсякденного — та в розробці вчення про «позатеоретичні умови знання». Аналізуючи марксистське поняття ідеології, він вирізняє в ньому два відмінних значення: «часткова» ідеологія виявляється там, де наявне більш-менш усвідомлене перекручування фактів, продиктоване соціальними інтересами суб'єкта; «тотальна» ідеологія відображає своєрідність усієї структури свідомості цілої соціальної групи, класу або навіть епохи.
З точки зору Маннгайма, існують два типи колективних уявлень: власне ідеології — мислення панівних соціальних груп, і утопії — мислення пригноблених верств. За допомогою цих понять Маннгайм намагається показати динаміку у сфері ідей, а головне — зробити соціологію знання науковим фундаментом політики і політичної освіти, формуючи таким чином міцніші основи для демократії.
Щодо досяжності наукової істини Маннгайм дотримується так званого «реляціонізму», за яким знання завжди відносне, тому що може бути сформульоване лише у співвіднесенні з певною соціально-історичної позицією.
Ідеї Маннгайма мали великий вплив на соціологічну думку Заходу. Хоча він не мав безпосередніх учнів-продовжувачів, беззастережно було прийнято його соціологічну методологію. Конкретні історично-соціологічні дослідження Маннгайма визнано класичними. Маннгайм до певної міри є предтечею «соціологічного повороту» у філософії науки, хоча він і не поширює свої висновки на сферу природничо-наукового знання.
- Mannheim, K. Die Strukturanalyse der Erkenntnistheorie. Berlin 1922
- Mannheim, K. ([1925] 1986) Conservatism. A Contribution to the Sociology of Knowledge. London: Routledge & Kegan Paul.
- Mannheim, K. Ideologie und Utopie. Bonn, 1929
- Mannheim, K. Sociology as Political Education. New Brunswick, NJ. Transaction, 1930; 2001
- Mannheim, K. Mensch und Gesellschaft im Zeitalter des Umbaus. Leiden, 1935
- Mannheim, K. Diagnosis of our Time. London 1943
- Mannheim, K. Freedom, Power and Democratic Planning. London 1951
- Mannheim, K. (1971. 1993) From Karl Mannheim. New Brunswick, NJ. Transaction.
- Карл Мангайм. Ідеологія та утопія. Пер. з нім. Володимир Швед [Архівовано 14 грудня 2017 у Wayback Machine.]. — Дух і літера, К., 2008. — 370 с. ISBN 978-966-378-072-6
- Карл Манхейм. Ідеологія та утопія [Архівовано 14 грудня 2017 у Wayback Machine.] (уривки) / Друкується за: К. Манхейм. Диагноз нашего времени. — М.: Юрист, 1994. — С. 95–260. // Історія політичної думки ХХ-ХХІ століть у першоджерелах [Архівовано 14 грудня 2017 у Wayback Machine.]. https://chmnu.edu.ua/kolisnichenko-anatolij-ivanovich/ [Архівовано 14 грудня 2017 у Wayback Machine.], https://chmnu.edu.ua/shkirchak-sergij-ivanovich/ [Архівовано 14 грудня 2017 у Wayback Machine.]. — Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2011. — Том 1. стор. 64-73 [Архівовано 14 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- Richard Aldrich, (2002) The Institute of Education 1902—2002: A centenary history, London: Institute of Education.
- David Frisby, (1983) The Alienated Mind, London: Heineman.
- David Kettler, Volker Meja, and Nico Stehr (1984), Karl Mannheim, London: Tavistock.
- David Kettler and Volker Meja, (1995) Karl Mannheim and the Crisis of Liberalism, New Brunswick and London: Transaction.
- Colin Loader, (1985) The Intellectual Development of Karl Mannheim, Cambridge: Cambridge University Press.
- Colin Loader and David Kettler (2001) Karl Mannheim's Sociology as Political Education New Brunswick and London: Transaction.
- Volker Meja and Nico Stehr (eds), (1982[1990]) Knowledge and Politics. The Sociology of Knowledge Dispute, London: Routledge & Kegan Paul.
- Eva Karadi and Erzsebet Vezer, (1985) Georg Lukacs, Karl Mannheim und der Sonntagskreis, Frankfurt/M: Sendler.
- Reinhard Laube (2004) Karl Mannheim und die Krise des Historismus, Goettingen: Vandenhoeck & Ruprecht.
- ↑ а б в г д е Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118577190 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ а б в CONOR.Sl
- Studies of Karl Mannheim [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 27 березня
- Народились 1893
- Уродженці Будапешта
- Померли 9 січня
- Померли 1947
- Померли в Лондоні
- Поховані в крематорії Ґолдерс-Ґрін
- Випускники Гайдельберзького університету
- Випускники Будапештського університету
- Науковці Франкфуртського університету
- Науковці Гайдельберзького університету
- Британські філософи
- Британські соціологи
- Німецькі філософи
- Німецькі соціологи