Карл Пінінґ
Карл Пінінґ | |
---|---|
Основна інформація | |
Дата народження | 14 квітня 1867 |
Місце народження | Білефельд, Детмольд, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина |
Дата смерті | 18 березня 1942 (74 роки) |
Місце смерті | Бремен, Третій Райх |
Професії | музикант |
Інструменти | віолончель |
Файли у Вікісховищі |
Карл Теодор Пінінґ (нім. Karl Theodor Piening;14 квітня 1867, Білефельд — 18 березня 1942, Бремен) — німецький віолончеліст і диригент.
Син органіста Людвіга Пінінґа (1838—1912). Навчався гри на віолончелі в Зондерсгаузені у Карла Шредера (1884—1886), потім в Берлінській вищій школі музики в Роберта Гаусмана (1886—1890), там само займався камерним ансамблем під керівництвом Йозефа Йоахіма і Вольдемара Барґіля.
У 1890—1892 рр. працював в Глазго, виступав у складі струнного квартету Моріса Сонса. Повернувшись до Німеччини, в 1893—1894 рр. грав в оркестрі в Крефельді, а потім влаштувався в Майнінгені як концертмейстер віолончелей в придворному оркестрі (пізніше, в 1915—1920 рр., був його головним диригентом). Був близький з Йоганнесом Брамсом, музикував з ним разом[1]. Як ансамбліст гастролював у складі Майнінгенського квартету (спочатку під керівництвом Брама Елдерінга) в Нідерландах, Бельгії, Швейцарії, Великої Британії. Виступав як соліст зі своїм оркестром, серед іншого виконав віолончельні концерти Ежена д'Альбера і Фрідріха Гернсгайм з авторами за пультом — у другому випадку на його рахунку і прем'єра (16 лютого 1907 року в Айзенасі). Ще одна помітна прем'єра за участю Пінінґа — концерт для віолончелі з оркестром Анрі Марто (29 травня 1905 року, Дортмунд). Був вшанований званням камер-віртуоза та Золотою медаллю мистецтва і науки герцогства Саксен-Мейнінген (1899)[2]. Після 1920 року повернувся до Білефельду.
- ↑ Peter Clive. Brahms and His World: A Biographical Dictionary. — Scarecrow Press, 2006. — P. 341—342.
- ↑ Violoncellisten der Gegenwart in Wort und Bild — Hamburg: Verlagsanstalt und Druckerei A.-G., 1903. — S. 145.
- Klaus Reinhardt. Ein Meininger Musiker an der Seite von Brahms und Reger: Das Wirken des Cellisten und Dirigenten Karl Theodor Piening (1867—1942). — Hannover: Jan Reinhardt, 1991. — 147 S. ISBN 978-3980275903