Карнаухов Сергій Олександрович

Сергій Карнаухов Карнаухов Сергій Олександрович
Головний сержант
Загальна інформація
Народження	10 листопада 1978(1978-11-10) м. Дніпро, Дніпропетровська область, Україна
Смерть	27 травня 2022(2022-05-27) (43 роки) поблизу с. Дібрівного, Харківська область, Україна (загинув у ході бойових дій)
Національність	українець
Псевдо	«Ліфтер»
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	93 ОМБр
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Медаль «За військову службу Україні» Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України) Нагрудний знак «Учасник АТО» Майстер спорту України міжнародного класу

Сергі́й Олекса́ндрович Карнау́хов — український паверліфтер та військовик, головний сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році. Майстер спорту України міжнародного класу з паверліфтингу..

Життєпис

Народився 10 листопада 1978 року в м. Дніпро .

Деякий час мешкав у м.Кривий Ріг, в 2020-му році переїхав з родиною до Бердянську на Запоріжжі. Займався спортом, майстер спорту України міжнародного класу з паверліфтингу. Був неодноразовим призером та чемпіоном Всеукраїнських змагань кінця 1990-х — початку 2000-х років. Рекордсмен України, Європи та світу, чемпіон світу серед юніорів 1999 року.

Строкову військову службу проходив в спортивній роті — захищав честь бригади та країни на спортивних змаганнях. Після анексії Криму прибув до військкомату в м. Дніпрі, де став на облік та залишив свої соціально-демографічні й контактні дані.

24 березня 2014 року, за частковою мобілізацією був призваний до ЗС України та направлений для проходження військової служби до 93 ОМБр. Учасник АТО. Службу проходив в артилерії, на посаді заряджальника САУ. Війна ж для Сергія почалася вже в піхоті: 25 травня 2014 року він був на своєму першому блокпості неподалік від м. Покровська, а незабаром після цього прийняв перший бій. Після бою на 10-му блокпості знову повернувся в артилерію, де почав службу заряджальником, потім став навідником, а згодом — командиром гармати. Залишався ним під час усіх напружених боїв за Донецький аеропорт.

У перші дні 2015 року знову перейшов до піхоти, згодом домігся переведення до протитанкового взводу. Взяв участь в останньому штурмі аеропорту: гранатометний та протитанковий взводи відправили у Піски, звідкіля вони прикривали штурмувальну атакувальну групу.

В 2016 році був призначений на посаду старшого офіцера батареї, згодом — командиром батареї. У такому режимі пройшов дві ротації — у Луганській області та під м. Маріуполем.

З 2019 року знову воював у піхоті: прийняв кулеметний взвод у зоні бойових дій у районі м. Авдіївки. Під час дуелі зі снайпером один із пострілів розбив дерев'яну перекладину посеред амбразури, зрикошетив — і серцевина кулі навиліт пробила його ліву руку. На місце евакуації потрібно було йти близько кілометра, зокрема й через ділянку, що прострілювалася тим же снайпером. Після поранення частково втратив працездатність. Але після лікування й реабілітації став командиром взводу великокаліберних кулеметів. Того ж 2019 року був переведений на нове місце дислокації — на Луганщину. В квітні 2020 року - одружився.

В 2020 році звільнився зі Збройних Сил України. Влаштувався менеджером на м’ясокомбінаті у м. Бердянську на Запоріжжі, а за пів року дістав керівну посаду.

Після перших обстрілів міста під час російського вторгнення в Україну, разом з сім'єю виїхав з м. Бердянська до м. Дніпра, де одразу ж вирушив до 93 ОМБр. На той час мав військове звання старшина та був призначений на посаду командира відділення розвідки 93 ОМБр. Разом із підрозділом брав участь у бойових діях на межі Харківської та Сумської областей, у районі м. Балаклії та м. Ізюму на Харківщині.

27 травня 2022 року помер від поранення в голову внаслідок масованого ворожого обстрілу поблизу с. Дібрівного в Харківській області

Похований на Краснопільському цвинтарі у м. Дніпрі.

Залишилася дружина.

Нагороди

• Орден «За мужність» ІІІ ступеня (31.10.2022, посмертно)— за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі
• Медаль «За військову службу Україні» (01.11.2017) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі;
• «Захиснику Вітчизни» (11.02.2020) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України
• Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
• Нагрудний знак «Знак пошани»
• Нагрудний знак «Ветеран війни» (Україна)
• Нагрудний знак «Учасник АТО»

Вшанування пам'яті

23 серпня 2022 року в м.Кривий Ріг на будівлі спортивного клубу "Форест" встановлено меморіальну дошку на честь Героя, який був директором цього закладу за часів спортивної кар'єри.

Дивіться також

• Список українських спортсменів, тренерів і функціонерів, що загинули під час Революції гідності чи внаслідок російської агресії в Україні

Посилання

• Він був знаним на всю планету – багаторазовий чемпіон світу з пауерліфтингу, майстер спорту міжнародного класу. Та його серцю боліла Україна, за неї й віддав своє життя.
• У ПАМ’ЯТЬ ПРО КРИВОРІЗЬКОГО ГЕРОЯ. ЧЕМПІОНА СВІТУ З ПАВЕРЛІФТИНГУ СЕРГІЯ КАРНАУХОВА ЗОБРАЗИЛИ НА МЕДАЛІ ТУРНІРУ "ВІЛЬНА УКРАЇНА"
• Сергій Карнаухов, тяга 400 кг ЧУ WPC 14 лютого м. Кривий Ріг
• "Цей біль не мине ніколи. Просто навчимося з ним жити": історії засновниць спільноти дружин загиблих воїнів
• Карнаухов Сергій Олександрович
• У боях на Харківщині загинув рекордсмен та чемпіон світу з пауерліфтингу Сергій Карнаухов