Перейти до вмісту

Кароліна Накваська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кароліна Накваска)
Кароліна Накваська
Ім'я при народженніпол. Karolina Potocka Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася6 серпня 1798(1798-08-06) Редагувати інформацію у Вікіданих
Пражмув, Ґміна Пражмув, Пясечинський повіт, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща або Швейцарія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла27 вересня 1875(1875-09-27) (77 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Тур Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаШвейцарія
Королівство Польське Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьтворче та професійне письмоd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовпольська[1] і французька Редагувати інформацію у Вікіданих
РідПотоцькі Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоAdam Potockid Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зГенрик Накваськийd Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Потоцька.

Кароліна Накваська, до шлюбу Потоцька, герб Пилява (нар. 6 серпня 1798, Пражмув, Польща — 27 вересня 1875, Тур[2], Франція) — польська письменниця.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Дочка полковника польській армії Варшавського герцогства Адама Потоцького (1776—1812) та Марії Антоніни Ростворовської (донька земського судді Анджея Яна Тадеуша Рстворовського (1745 — 1831) ). 23 липня 1815 року у Львові стала дружиною Олександра Старженьського (помер 1831 р.). Незабаром після народження сина Францишка вирішила залишити чоловіка. Після розлучення 19 вересня 1826 року в Кракові вона пошлюбила Генріка Мирослава Накваського (1800 — 1876), польського емігрантського активіста і публіциста.

Кароліна Накваська дебютувала в 1830 р. у «Газеті Польській» з розповіддю про ченця Юзефа Корженьовського. Під час Листопадового повстання вона створила лікарню для поранених і хворих, і перебувала на той час у Варшаві. Після поразки Листопадового повстання її змусили виїхати за кордон, навесні 1832 року вона приєдналася до свого чоловіка в Дрездені. На Поділлі були вилучені залишки майна Потоцьких, конфісковано майно чоловіка в Кемпі Польській, у 1834 р. йому вдалося отримати еміграційний паспорт, який дозволив поїхати та рятувати знищений маєток. У 1840 році Кароліна Накваська приїхала до свого тестя, а потім його стараннями дістала паспорт до імперії та поїхала на Поділля. Не вдалося зберегти маєток Більче, спроданий Сапегом. Вона жила в Парижі в 1841 році, потім у Швейцарії, де в Женеві з'явилася її заміська садиба (т. 1-3, 1843–44), що була зразком для жінок. У 1862 році вона переїхала з чоловіком в Тур.

Вона писала дидактичні та моралізуючі брошури та повісті для дітей та дорослих, найчастіше перероблені з французької. У 1860-65 роках співпрацювала з краківським Часом.

Творчість

[ред. | ред. код]
  • Заміська садиба
  • Романи для дітей
  • Спогади про Адама Г. Потоцького (Спогади про батька)

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ dane biograficzne na stronie Sejmu Wielkiego. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 13 квітня 2020.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
У Вікіджерелах є
  • Józef Ignacy Kraszewski. Karolina z hr. Potockich Nakwaska. Poznań: Dziennik Poznański. 1876
  • Dawni pisarze polscy od początków piśmiennictwa do Młodej Polski. Przewodnik biograficzny i bibliograficzny. Т. Tom trzeci Mia-R. Warszawa: Wydawnictwa Szkolne i Pedagogiczne. с. 109. ISBN 83-02-07524-8. 2001


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кароліна_Накваська&oldid=43334401