Перейти до вмісту

Карпенко Анатолій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Карпенко.
Анатолій Миколайович Карпенко
Народився20 березня 1938(1938-03-20)
с. Червоний Яр, Софіївський район, Дніпропетровська область, Україна
Помер21 липня 2021(2021-07-21) (83 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Тернопіль[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство УРСР → Україна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьбудівельник Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materТернопільський фінансово-економічний інститут
Знання мовросійська і українська Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоКарпенко Микола Григорович Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Жовтневої Революції
Герой Соціалістичної Праці
Заслужений будівельник Української РСР
Заслужений будівельник Української РСР

Анато́лій Микола́йович Карпе́нко (нар. 20 березня 1938, с. Червоний Яр, нині Україна) — український радянський діяч, будівельник, новатор виробництва. Герой Соціалістичної Праці (1981). Кандидат у члени ЦК КПУ в 1971—1976 р. Член ЦК КПУ в 1976—1990 р.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Анатолій Миколайович Карпенко народився 20 березня 1938 року в селі Червоному Яру, нині Софіївського району Дніпропетровської області в родині Героя Радянського Союзу Миколи Григоровича Карпенка.

У 1956 році закінчив Криворізьку будівельну школу Дніпропетровської області, Тернопільський фінансово-економічний інститут (нині національний економічний університет).

Працював будівельником.

Член КПРС із 1963 року.

Від 1965 — в Тернополі, живе на вулиці імені свого батька.[2] У 1966—1998 р. — монтажник, бригадир комплексної бригади будівельно-монтажного управління «Промбуд» Тернопільського управління будівництва, голова профспілкового комітету «Промбуду».

Потім — на пенсії в місті Тернополі.

Має двох дітей, чотирьох онуків і трьох правнуків. Онуки Олег і Микола — служать в українському війську[2]: Олег в механізовані бригаді, а Микола водієм у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки ЗСУ.

Нагороди

[ред. | ред. код]

У літературі

[ред. | ред. код]

Тернопільський поет Борис Демків присвятив Анатолієві Карпенку вірш «Герой, син Героя».[3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://teren.in.ua/news/u-ternopoli-pomer-geroj-sotsialistychnoyi-pratsi-syn-geroya-radyanskogo-soyuzu_359130.html
  2. ↑ а б Мороз В. Життя і подвиг Миколи Карпенка [Архівовано 24 лютого 2015 у Wayback Machine.] / Володимир Мороз // 20 хвилин (Тернопіль). — 2015. — 23 лютого.
  3. ↑ Демків Б. Герой, син Героя / Борис Демків // Вільне життя. — 2081. — № 129 (5 лип.).

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карпенко_Анатолій_Миколайович&oldid=40931341