Карпинець Ярослав Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ярослав Петрович Карпинець
Загальна інформація
Народження1 квітня 1905(1905-04-01)
м. Івано-Франківськ
Смерть28 квітня 1944(1944-04-28) (39 років)
біля м. Івано-Франківськ
Псевдо«Ізидор», «Циган»
Військова служба
Рід військУВО, ОУН

Ярослав Петрович Карпинець (псевдо: «Ізидор», «Циган») (* 1 квітня 1905(19050401)(?10.04.1905), м. Івано-Франківськ — † 28 квітня 1944) — діяч УВО, ОУН, засуджений на Варшавському процесі 1936.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ярослав Карпинець народився в Івано-Франківську. В юнацькі роки був активним членом Пласту. Навчався у Станіславській гімназії.

Будинок на Дембніцькому ринку 13 в Кракові, де в 1943 р. знаходилася хімічна лабораторія Ярослава Карпинця. Фото 2019 р.
Будинок на Дембніцькому ринку 13 в Кракові, де в 1943 р. знаходилася хімічна лабораторія Ярослава Карпинця. Фото 2019 р.

Згодом навчався у Краківському університеті, вивчав хімію. Разом із університетським товаришем Миколою Климишиним організували Краківську станицю ОУН. У своєму помешканні Ярослав Карпинець організував хімічну лабораторію за адресою вул. Дембницький ринок (Rynek Debnicki), 13a[1], у якій виготовив бомбу для замаху на міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького. Бомба не вибухнула і стала речовим доказом, завдяки якому Карпинця заарештувала польська поліція 14 червня 1934 року. Будинок, в якому розташовувавлася лабортаорія вцілів в сучасному Кракові.

Засуджений на Варшавському процесі до смертної кари, яка була замінена на довічне ув'язнення. Вийшов на волю у вересні 1939.

Загинув у боротьбі з більшовиками.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Парнікоза, Іван (13-05-2017). Краків для українця - Частина 4 - Під крилами білого орла: 1924 – 1939 рр. http://h.ua/ (українська) . http://h.ua/. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 13-05-2017.

Література

[ред. | ред. код]
  • Мірчук П. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К. : Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1006 с. — ISBN 966-410-001-3.

Посилання

[ред. | ред. код]