Перейти до вмісту

Карта Гомберга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Карта Гомберга

Карта Гомберга — кольорова стінна карта, що показує, як повідомляє напис на ньому, «План післявоєнної карти Нового Світу.» (Outline Post-War New World Map) Карта була випущена в 1942 році у Філадельфії, а в його верхньому лівому куті штамп зі словами «Завершена жовтня 1941 р.»(Completed October 1941).[1].

Видавець карти стверджував, що права на карту належать Морісу Гомбергу, про якого відомо, що він був «іммігрант зі східної Європи». Це політична карта майбутнього світу. Автори карти - невідома група людей - спробували створити враження, що вони виступають від імені уряду США і помістили на карті напис: «Ми, Сполучені штати, у співпраці з демократіями Латинської Америки, Британської Співдружності і СРСР, беремо на себе глобальне лідерство для встановлення Нового світового морального порядку заради постійного миру, свободи, справедливості, безпеки і реконструкції світового устрою». У нижній частині карти дана програма з 41 пункту, яка починається зі слів "це буде наша політика "(Our Policy shall be this). Карта добре показує, що заплановано лише 16 післявоєнних держав. Ініціатори "нового морального порядку в світі" складали свої плани ще до того, як Сполучені Штати вступили у війну.[1].

Вони добре розуміли, що створення єдиного центру сили для всього світу був в сорокових роках передчасною мрією, і тому вони розбили світ на великі наднаціональні групи. Відповідно до одного з пунктів своєї програми, метою цих змін повинна була бути «свобода і безпека всіх народів». Як це відбувалося на практиці з цією «свободою і безпекою» наприклад, в радянському блоці, добре відомо Таким чином, карта «New World Moral Order» ділить земну кулю на кілька таких наднаціональних регіонів: панамериканський, панрадянський, панбританський, загальноєвропейський (ЄС) і панафриканський. Гаранти (або "жандарми") в цьому новому світі повинні бути, перш за все, США, Британська Співдружність та СРСР, а інші області земної кулі слід було демілітаризувати і, щоб підтримувати цей "новий порядок" було заплановано існування кілька так званих "баз миру" (Peace Security Bases”) - вони позначені на карті червоними і сині трикутники, насправді це просто військові бази. Що стосується Центральної та Східної Європи, то її повністю віддали Радянському Союзу. Це майже всі країни до кордону Франції та Італії: Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Австрія, Югославія, Румунія, Болгарія, Німеччина (карантинна зона) і т. д. Виключення - лише Греція та Албанія.[1].

Вже тоді планувалося створення Ізраїлю під назвою – Hebrewland (територія сучасних Ізраїлю та Палестини та частини Сирії, Йорданії та Саудівської Аравії) і Європейського Союзу (Сполучені Штати Європи). Тобто якщо розглядати Європу, то її реальна ситуація після Другої світової війни не сильно відрізняється від проекту Карти Гомберга. США]] також були щедро нагороджені: вся Канада, Мексика і Центральна Америка. Хоча розширення США на Канаду, Мексику і Центральну Америку, як це показано в "Карті Гомберга" не відбулося, проте після війни була сформована Організація американських держав (ОАД), що включає Центральну і Південну Америку. ОАД була заснована в 1948 році для виконання переважно комерційних функ­цій. Метою діяльності ОАД було проголошено, зокрема, мир і процвітання країн Західної півкулі. Власне під теперішньою назвою Організація американських держав була створена на основі Панамериканського союзу навесні 1948 року. До складу ОАД входять 35 держав.[1].

Автори карти дуже точно передбачили майбутній світ на півстоліття вперед. Лише кілька помилок було допущено - включення до складу радянського блоку Ірану і Фінляндії як "Іранської РСР" і "Фінської РСР." Монголія та Маньчжурія (з 1945 р. в складі Китаю) теж включені до СРСР. Автори карти вказали на «колективну відповідальність за розв'язання Другої світової війни» по відношенню до всіх осіб японського, німецького та італійського походження.[1].


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Байцар Андрій.Карта Гомберга 1942 р. Новий Світовий Порядок http://baitsar.blogspot.com/2017/10/1942.html [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.]

Джерела

[ред. | ред. код]