Перейти до вмісту

Картбій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Картбій
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Сакський район
Основні дані
Перша згадка 1784
Населення
Географічні дані
Географічні координати 45°15′50″ пн. ш. 33°13′40″ сх. д.H G O
Місцева влада
Карта
Картбій. Карта розташування: Україна
Картбій
Картбій
Картбій. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Картбій
Картбій
Мапа
Мапа

Картбій (крим. Qart Biy, Къарт Бий) — зникле село в Сакському районі Автономної Республіки Крим, що розташовувалось на заході району, в степовій зоні Криму, приблизно в 1,5 км на захід від сучасного села Ромашкине[1].

Динаміка чисельності населення

[ред. | ред. код]
  • 1806 рік — 58 чол.
  • 1864 рік — 25 чол.[2]
  • 1900 рік — 37 чол.[3]
  • 1915 рік — 111 чол.
  • 1926 рік — 69 чол.[4]

Історія

[ред. | ред. код]

Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму… 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Карт-бій входив до Козловського кадилика Козловського каймакамства. Після приєднання Криму до Російської імперії (8) 19 квітня 1783 року[5], (8) 19 лютого 1784 року, іменним указом Катерини II сенату, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село була приписане до Євпаторійського повіту[6]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входило до Ак-Мечетського повіту Новоросійської губернії[7]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 року Таврійської губернії[8], Карт-Бій був включений до складу Кудайгульской волості Євпаторійського повіту.

За Відомостями про волості та села в Євпаторійському повіті з показанням числа дворів і душ… від 19 квітня 1806 року в селі Карт-Бий значилося 8 дворів, 55 кримських татар і 3 ясирів. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 року село Карт бей позначено з 5 дворами[9]. Після реформи волосного поділу 1829 року Карт-Бий, відповідно до «Відомостей про казенні волості Таврійської губернії 1829 року» залишився у складі Кудайгульской волості[10]. Мабуть, внаслідок еміграції кримських татар у Туреччину[11], село помітно спорожніла і на карті 1842 року Карт-Бій позначений умовним знаком «мале село», тобто, поселення де менше 5 дворів[12].

У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село належало до Чотайськой волості. У «Списку населених місць Таврійської губернії за даними 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Карт-Бій — власницьке кримсько-татарське село, з 6 дворами, 25 жителями та мечеттю при колодязях[2] (на карті 1865—1876 року в селі Карт-Бій позначені 4 двори[13]). Потім, мабуть, село спорожніло, оскільки ні в «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889 року», ні у «Пам'ятній книжці Таврійської губернії на 1892 рік» вже не було записів про населений пункт.

Земська реформа 1890-х років[14] в Євпаторійському повіті пройшла після 1892 року, в результаті Карт-Бій приписали до Донузлавської волості. У «…Пам'ятній книжці Таврійської губернії на 1900 рік» в селі нараховувалося 37 жителів у 10 дворах[3]. По Статистичниму довіднику Таврійської губернії. Ч.II-га. Статистичний нарис, випуск п'ятий Євпаторійський повіт, 1915 ріку селі Картбій Донузлавської волості Євпаторійського повіту налічувалося 10 дворів із кримсько-татарськими жителями в кількості 64 осіб приписного населення та 47 — «стороннього».

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкому від 8 січня 1921 року № 206 «Про зміну адміністративних кордонів»[15] була скасована волосна система й село увійшло до складу Євпаторійського району Євпаторійського повіту[16], а в 1922 році повіти отримали назву округів. 11 жовтня 1923 року, згідно постанови ВЦВК, до адміністративного поділу Кримської АРСР були внесені зміни. У результаті змін округи були скасовані і відбулося укрупнення районів — територію округу включили до Євпаторійського району[17]. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом 17 грудня 1926 року, в селі Картбій, Богайської сільради Євпаторійського району, значилося 11 дворів, всі селянські, населення складало 69 осіб, з них 60 татар, 7 росіян, 2 українці[4]. Карт-Бій позначений на кілометровій карті Генштабу Червоної армії 1941 року[1], але на двокілометровий карті РСЧА 1942 року вже підписане, як друга назва села Сукур-Кою[18]. Мабуть, спорожніле після війни та депортацій село непомітно об'єднали з Ікором (він же Сокур-Кой), оскільки в подальшому в доступних джерелах назва не зустрічається.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Карта генштаба РККА Крыма, 1 км. ЭтоМесто.ru. 1941. Архів оригіналу за 7 жовтня 2018. Процитовано 2018-10-6.
  2. ↑ а б Таврическая губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 г / М. Раевский. — Центральный статистический комитет Министерства внутренних дел. — СПб : Типография Карла Вульфа, 1865. — С. 63. — (Списки населенных мест Российской империи)
  3. ↑ а б Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1900. — 568 с.
  4. ↑ а б Коллектив авторов (Крымское ЦСУ). Список населенных пунктов Крымской АССР по всесоюзной переписи 17 декабря 1926 года. — Симферополь : Крымское центральное статистическое управление, 1927. — С. 66, 67.
  5. ↑ Гржибовская, 1999, Манифест о принятии полуострова Крымского, острова Тамани и всей Кубанской стороны под российскую державу. 1783 год с. 96.
  6. ↑ Гржибовская, 1999, Указ Екатерины II об образовании Таврической области. 8 февраля 1784 года, стр. 117.
  7. ↑ О новом разделении Государства на Губернии. (Именный, данный Сенату.)
  8. ↑ Гржибовская, 1999, Из Указа Александра I Сенату о создании Таврической губернии, с. 124.
  9. ↑ Карта Мухина 1817 года. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 28 травня 2015.
  10. ↑ Гржибовская, 1999, Ведомость о казённых волостях Таврической губернии 1829 г. с. 129.
  11. ↑ Ляшенко В. И. К вопросу о переселении крымских мусульман в Турцию в конце XVIII - первой половине XIX веков // Культура народов Причерноморья / Толочко П.П. — Таврический национальный университет имени В. И. Вернадского. — Симферополь, 1997. — С. 169—171. — 300 прим.
  12. ↑ Карта Бетева и Оберга. Военно-топографическое депо, 1842 г. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 11 червня 2015.
  13. ↑ Трехверстовая карта Крыма ВТД 1865-1876. Лист XXXIII-12-d. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 12 червня 2015. Процитовано 12 червня 2015.
  14. ↑ Борис Веселовский. История земства за сорок лет. Т. 4; История земства. — Санкт-Петербург : Издательство О. Н. Поповой, 1911.
  15. ↑ Крымская область // История городов и сел Украинской ССР. / П. Т. Тронько. — Киев: Главная редакция УСЭ, 1974. — Т. 12. — 623 с. — 15 000 экз.
  16. ↑ Крымская область // История городов и сел Украинской ССР. / П. Т. Тронько. — Киев: Главная редакция УСЭ, 1974. — Т. 12. — 623 с. — 15 000 экз.
  17. ↑ Краткая характеристика и историческая справка раздольненского района. Архів оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 31 липня 2013.
  18. ↑ Крым на двухкилометровке РККА. ЭтоМесто.ru. 1942. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018.

Література

[ред. | ред. код]
  • Административно-территориальные преобразования в Крыму. 1783—1998 гг. Справочник / Под ред. Г. Н. Гржибовской. — Симферополь : Таврия-Плюс, 1999. — 464 с. — ISBN 966-7503-22-4.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Картбій&oldid=36264568