Карюк Геннадій Васильович

Карюк Геннадій Васильович
Карюк Геннадій Васильович
Дата народження	22 лютого 1937 (87 років)
Місце народження	Катеринівка, Близнюківський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР; Росія
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія	оператор-постановник, кінорежисер
Нагороди	; Ніка
IMDb	ID 0440340

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Карюк.

Геннадій Васильович Карюк — радянський, український і російський кінооператор i кінорежисер. Заслужений діяч мистецтв України (2002). Заслужений діяч мистецтв Росії (2005)^[1]. Лауреат кінопремії «Ніка» (за 2015 рік)^[2].

Життєпис

Народ. 22 лютого 1937(19370222) р. в с. Катеринівка Харківської обл. в родині службовців. Закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1965).

З 1965 р. — оператор Одеської кіностудії художніх фільмів. Член Спілки кінематографістів України.

1985 р. виїхав до Москви.

Родина:

Син: Карюк Олександр Геннадійович (1964—2020) — російський оператор-постановник, художник-постановник^[3].

Фільмографія

«Товариш пісня» (1966, 2-й оператор у співавт.)

Оператор-постановник:

«Короткі зустрічі» (1967, реж. Кіра Муратова, Одеська кіностудія)
«Від снігу до снігу» (1968, Одеська кіностудія)
«Випадок зі слідчої практики» (1968, Одеська кіностудія)
«13 доручень» (1969, Одеська кіностудія)
«Довгі проводи» (1971, реж. Кіра Муратова, Одеська кіностудія)
«Сутичка» (1972, Одеська кіностудія)
«Зустрічі та розставання» (1973, у співавт.)
«Контрабанда» (1974, у співавт., Одеська кіностудія)
«Мої любі» (1975, Одеська кіностудія. Головний приз «Робітничої газети» НІ республіканського кінофестивалю «Людина праці на екрані», Жданов, 1975)
«Тимур і його команда» (1976, т/ф, 2 с, Одеська кіностудія)
«Чарівний голос Джельсоміно» (1977, т/ф, 2 а, Одеська кіностудія)
«Особливо небезпечні...» (1979, Одеська кіностудія)
«Діалог з продовженням» (1980, Одеська кіностудія)
«Третій вимір» (1981, Одеська кіностудія)
«Дій за обставинами!..» (1984)
«Сезон чудес» (1985, Одеська кіностудія)
«Матрос Железняк» (1985, Одеська кіностудія)
«Минуле повернути» (1988)
«Мій театр» (1989, фільм-концерт; у співавт.)
«Ночувала хмаринка золота...» (1989)
«Нелюд» (1990)
«Невідстріляна музика» (1990)
«Арбатський мотив» (1990)
«Жінка: варіант долі» (1991)
«За останньою межею» (1991, у співавт. з О. Карюком)
«Нескінченність» (1991, за участю, у співавт.)
«Чутливий міліціонер» (1992, реж. Кіра Муратова)
«Маленькі чоловічки Більшовицького провулка, або Хочу пива» (1993)
«Захоплення» (1994, реж. Кіра Муратова, Україна)
«Орел і решка» (1995, реж. Георгій Данелія
«Три історії» (1997, реж. Кіра Муратова)
«День повного місяця» (1998)
«Лист до Америки» (1999, к/м; реж. Кіра Муратова, Україна)
«Живий Пушкін» (1999, документальний)
«Де вешталася Липа?» (1999, короткометражний)
«Чек» (2000, у співавт.)
«Фортуна» (2000, реж. Георгій Данелія
«Другорядні люди» (2001, реж. Кіра Муратова)
«Гра в модерн» (2002, у співавт. з Ю. Клименком)
«З ніг на голову» (2003)
«Прощання у червні» (2003, у співавт. з О. Карюком)
«Новорічний романс» (2003)
«Легенда про Костія, або У пошуках тридесятого царства» (2004)
«Настроювач» (2004, реж. Кіра Муратова)
«Рік коня — сузір'я Скорпіона» (2004, у співавт.)
«Довідка» (2004, короткометражний; реж. Кіра Муратова)
«Травень» (2005, у співавт. з О. Карюком)
«Доктор Живаго» (2006, у співавт. з О. Карюком; реж. О. Прошкіна)
«Нізвідки з любов'ю, або Веселий похорон» (2007, у співавт. з О. Карюком)
«Джоконда на асфальті» (2007, у співавт.)
«Живи і пам'ятай» (2008, у співавт. з О. Карюком; реж. О. Прошкін)
«Савва» (2008, т/ф; у співавт. з О. Карюком)
«Пасажирка » (2008, у співавт. з Ю. Клименком; реж. Станіслав Говорухін
«Диво» (2009, у співавт. з О. Карюком; реж. О. Прошкін)
«На сонячній стороні вулиці» (2019, у співавт. з О. Карюком і Б. Юлдашевим)
«Спокута» (2011, реж. О. Прошкін)
«Таємниця темної кімнати» (2014, у співавт. з О. Карюком
«Кінець прекрасної епохи» (2015) та ін.

Режисер-постановник:

«У нас новенька» (1977, Одеська кіностудія)
«Діалог з продовженням» (1980, Одеська кіностудія)
«Тепло рідного дому» (1983, Одеська кіностудія)
«Мій театр» (1989, фільм-концерт про театр співачки Олени Камбурової)
«Біси» (2006, телесеріал, у співавт.)

Сценарист:

«Мій театр» (1989, фільм-концерт; у співавт.)

Примітки

↑ Указ Президента Российской Федерации от 9 мая 2005 года № 536 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 10 травня 2018. Процитовано 22 січня 2019. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 58 (довідка)
↑ Лауреаты Национальной кинематографической премии «НИКА» за 2015 год
↑ Карюк Александр Геннадьевич на kino-teatr.ru

Література

Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.70;
Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.36.

Посилання

Геннадій Карюк на сайті IMDb (англ.)
http://www.kino-teatr.ru/kino/operator/ros/22204/works/ [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про кінематографіста чи кінематографістку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента Российской Федерации от 9 мая 2005 года № 536 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 10 травня 2018. Процитовано 22 січня 2019. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 58 (довідка)

[2] Лауреаты Национальной кинематографической премии «НИКА» за 2015 год

[3] Карюк Александр Геннадьевич на kino-teatr.ru

[1]

[2]

[3]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво	Internet Movie Database · KinoPoisk.ru · Kino-Teatr.ru · The Movie Database
Нормативний контроль	Freebase: /m/0bfn25z · GND: 1049654773 · ISNI: 0000000429302803 · LCCN: no2017100305 · VIAF: 307318493