Кауфман Петро Федорович

Кауфман Петро Федорович
Кауфман Петро Федорович
	Гравюра 1820-х років
Народження	1784; Могилів-Подільський
Смерть	13 грудня 1849; Красностав
Країна	Росія Російська імперія
Освіта	Перший кадетський корпус (Санкт-Петербург)
Звання	генерал-лейтенант
Командування	31-й єгерський полк, Селенгінський піхотний полк, Симбірський єгерський полк, 2-а бригада і 1-а бригада 1-ї піхотної дивізії, 7-а піхотна дивізія
Війни / битви	Війна третьої коаліції, Війна четвертої коаліції, Російсько-турецька війна 1806—1812, Французько-російська війна (1812), Закордонні походи 1813—1814, Російсько-турецька війна (1828—1829), Угорське повстання (1849)
Відносини	сини: Костянтин, Михайло
Рід	Kaufmannd
Діти	Konstantin von Kaufmand і Mikhail von Kauffmannd
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кауфман.

Петро Федорович фон Кауфман (1784—1849) — російський воєначальник з роду Кауфманів, учасник воєн із Наполеоном, командир 7-ї піхотної дивізії, генерал-лейтенант.

Біографія

Син австрійського дворянина, вступив на російську службу 1771 року у чині капітана і помер 1793 року.

Народився 1784 року в Могилеві-Подільському. Виховувався в 1-му кадетському корпусі, з якого в 1799 був випущений прапорщиком у В'ятський піхотний полк, і з цим полком брав участь у війнах: з Францією в 1805, 1806–1807 і 1812, 1813-14 роках, і з Туреччиною в 1811—1812 роках, під час яких було тричі поранено.

26 грудня 1821 року він отримав у командування 31-й єгерський полк, із яким брав участь у війні з Туреччиною в 1828—1829 роках, відзначився в бою під Ескі-Арнаутларом, де був поранений; у 1828 призначений комендантом фортеці Варна.

У 1829 Кауфман був призначений командиром Селенгінського піхотного полку, в 1833 — командиром Симбірського єгерського полку. У 1836 році йому було надано в Царстві Польському у спадкове володіння маєток, що приносив дохід у 5000 злотих.

6 лютого 1837 Кауфману було надане звання генерал-майора і призначений командиром спершу 2-ї, потім 1-ї бригади 1-ї піхотної дивізії. У 1847 році йому було надане звання генерал-лейтенанта і призначений командиром 7-ї піхотної дивізії. З нею він взяв участь у війні з угорцями в 1849 році і 13 грудня того ж року помер у Красноставі; виключено зі списків померлим 7 січня 1850 року.

Кауфман був одружений з Емілією Іванівною Ватсон. Їхні діти:

Олександр (1816—1843), підпоручник лейбгвардії Саперного батальйону.
Костянтин (1818—1882), інженер-генерал, генерал-ад'ютант, Туркестанський генерал-губернатор і командувач військами Туркестанського військового округу.
Микола (1820—1851), чиновник Управління Новоросійського та Бессарабського генерал-губернатора.
Михайло (1821—1902), інженер-генерал, генерал-ад'ютант, член Державної Ради.

За свою службу Кауфман був нагороджений багатьма орденами, серед них:

Орден Святої Анни 3-го ступеня (з 1815 року — 4-й ступінь) (1812 рік)
Прусський орден Pour le Mérite
Орден Святого Георгія 4-го ступеня (13 лютого 1823 року, № 3663 за кавалерським списком Григоровича - Степанова)
Орден Святої Анни 2-го ступеня (1829 рік)
Орден Святого Володимира 3-го ступеня (1829 рік)
Орден Святого Станіслава 2-го ступеня із зіркою (1833 рік)
Орден Святого Станіслава 1-го ступеня

Волков С. В. Генералітет Російської імперії. Енциклопедичний словник генералів та адміралів від Петра I до Миколи II. Том I. А-К. — М., 2009. — С. 628. — ISBN 978-5-9524-4166-8
Кауфман-фон, Петр Федорович // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
Кауфманы // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина^[ru], 1911—1915. (рос.)