Качка лабрадорська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Качка лабрадорська
Самиця
Самиця
Самець
Самець
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Гусеподібні (Anseriformes)
Родина: Качкові (Anatidae)
Підродина: Крехові (Merginae)
Рід: Лабрадорська качка (Camptorhynchus)
Bonaparte, 1838
Вид: Качка лабрадорська
Camptorhynchus labradorius
(Gmelin, JF, 1789)

Посилання
Вікісховище: Camptorhynchus labradorius
Віківиди: Camptorhynchus labradorius
EOL: 45510591
ITIS: 175151
МСОП: 22680418
NCBI: 399386

Качка лабрадорська[2] (Camptorhynchus labradorius) — вимерлий вид качок підродини крехових (Merginae). Був поширений вздовж атлантичного узбережжя Канади та США. Вимер у другій половині 19 століття.

Поширення

[ред. | ред. код]

Птах розмножувався вздовж затоки Святого Лаврентія та узбережжя Лабрадор в Канаді. Зимував на морському узбережжі від Нової Шотландії на південь до Флориди, США. Птахи гніздилися на піщаних косах і навколо захищених бухт, а взимку шукали їжу в мілководних бухтах, гаванях і лиманах. Останній підтверджений зразок був зібраний біля Лонг-Айленда, штат Нью-Йорк, у 1875 році або, можливо, у 1878 році.

Вимирання

[ред. | ред. код]

Причини вимирання, яке сталося приблизно в 1878 році, досі невідомі. З огляду на відмінний від інших видів дзьоб, зоологи припускають, що птах міг харчуватися якимись морськими тваринами, а зміна кліматичних та екологічних умов могла призвести до зникнення тварин, які становили основу його раціону. Деякі орнітологи говорять про смертельну епідемію, яка торкнулася б останніх представників виду. Єдине достовірне те, що зникнення, безсумнівно, сталося через природні причини.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2023). Camptorhynchus labradorius: інформація на сайті МСОП (версія 2023.1) (англ.) 14 червня 2024
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Посилання

[ред. | ред. код]