Качолота чорночуба
Зовнішній вигляд
Качолота чорночуба | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Pseudoseisura lophotes (Reichenbach, 1853) | ||||||||||||||||
![]() Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Homorus lophotes | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Качоло́та чорночуба[2] (Pseudoseisura lophotes) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae). Мешкає в Південній Америці.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/98/Brown_Cacholote_%28Pseudoseisura_lophotes%29_%288077630048%29.jpg/200px-Brown_Cacholote_%28Pseudoseisura_lophotes%29_%288077630048%29.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/f4/HomorusLophotesKeulemans.jpg/200px-HomorusLophotesKeulemans.jpg)
Довжина птаха становить 26 см. Верхня частина тіла темно-коричнева. Пера на тімені темні, сіруваті, формують помітний чуб. Надхвістя і хвіст темно-руді. Обличчя і горло руді, нижня частина тіла коричнева. Райдужки жовті.
Виділяють два підвиди:[3]
- P. l. lophotes (Reichenbach, 1853) — південна Болівія (південь Санта-Крусу, схід Тарихи), західний Парагвай;
- P. l. argentina Parkes, 1960 — північна і центральна Аргентина (від провінцій Катамарка, Сантьяго-дель-Естеро і Коррієнтес на південь до Мендоси, Ла-Пампи і Буенос-Айреса), Уругвай і крайній південний захід Бразилії (захід штату Ріу-Гранді-ду-Сул).
Чорночубі качолоти мешкають в Болівії, Аргентині, Парагваї, Уругваї і Бразилії. Вони живуть в сухих, тропічних лісах, чагарникових заростях і саванах Гран-Чако та в пампі. Зустрічаються на висоті до 900 м над рівнем моря.
Чорночубі качолоти зустрічаються невеликими зграйками. Живляться комахами. яких шукають серед опалого листя та на землі.
- ↑ BirdLife International (2016). Pseudoseisura lophotes. Архів оригіналу за 22 Лютого 2022. Процитовано 9 Лютого 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 18 Січня 2022. Процитовано 09 лютого 2022.
![]() |
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |