Каширін Борис Михайлович

Каширін Борис Михайлович
Каширін Борис Михайлович
рос. Борис Михайлович Каширин
Народився	27 квітня 1920 ; Великий Бобрик, Краснопільський район, СРСР
Помер	4 липня 1992 (72 роки) ; Омськ, Росія
Країна	СРСР
Діяльність	актор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад	Київський російський драматичний театр імені Лесі Українки, ; Калінінський театр драми, ; Омський театр драми
Нагороди	;
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Каширіна.

Борис Михайлович Каширін (27 квітня 1920, Великий Бобрик, Сумський повіт — 4 липня 1992, Київ) — радянський театральний актор, народний артист РРФСР.

Біографія

Борис Михайлович Каширін народився 27 квітня 1920 року в селі Великий Бобрик Сумського повіту (нині Сумська область). Після школи навчався в Ленінградському автотехнічному училищі. Брав участь у Німецько-радянській війні у 1941—1945 роках, служив шофером на Карельському і Забайкальському фронтах.

У 1950 році закінчив Київський інститут театрального мистецтва імені В. Карпенка-Карого (курс Костянтина Павловича Хохлова). У 1950—1952 роках грав у Київському російському драматичному театрі ім. Лесі Українки.

З 1952 року працював у Калінінському драматичному театрі, де зустрівся з режиссеером С. Ф. Владичанським. Коли в 1957 році Владичанського запросили головним режисером до Омського обласного драматичного театру, переїхав разом з ним.

З 1957 року до кінця життя виступав в Омському театрі драми. Як художник, йому були властиві загострене суспільне відчуття себе в мистецтві, енергія творення, справжнє творче горіння.

Помер 4 липня 1992 року в Омську, похований на Старому Північному кладовищі.

Родина

Дружина — акторка Олена Олександрівна Аросєва (1923—2016), заслужена артистка РРФСР, старша сестра Ольги Аросєвої (1925—2013). Зустрілися 31 грудня 1956 року, коли були артистами Омського театру^[1].
Син — Олександр Борисович Аросєв-Каширін (нар. 1961), лікар, графік.

Нагороди та премії

Заслужений артист РРФСР (23.10.1963).
Народний артист РРФСР (3.12.1971).
Державна премія РРФСР імені К. С. Станіславського (1973) — за роль Плетньова у виставі «Солдатська вдова» Н. П. Анкілова (1972)

Роботи в театрі

Київський театр ім. Лесі Українки

«Вороги» М. Горького — Синцов
«Живий труп» Л. Толстого — Пєтушков
«Совість» Ю. Чепуріна — Ожогін

Калінінський драмтеатр

"На дні М. Горького — Медведєв
«Бабка» М. Бараташвілі — Бичико
«Чортовий млин» В. Штока — Вельзевул
«Доктор» Б. Нушича — Мілорд

Омський театр драми

«Дачники» М . Горького — Басов
«Варвари» М. Горького — Циганов
"На дні М. Горького — Лука
«Діти сонця» М. Горького — Протасов
«Міщани» М . Горького — Бессеменов
«Два дурня» Н. Хікмета і В. Тулякової — Леонід Сергійович
«Лисиця й виноград» Р. Фігейреду — Езоп
«Директор» Ю. М. Нагібіна — Зворикін
«Конармія» за Ісаком Бабелем — Хлєбніков
«Енергійні люди» Василя Шукшина — Аристарх
«Бесіди при ясному місяці» В. М. Шукшина — Гліб Капустін
«Три сестри» А. П. Чехова — Кулигін
«Клоп» В. В. Маяковського — Баян
«Палата» С. І. Альошина — Прозоров
«Солдатська вдова» М. Анкілова — Плетньов
«Смерть Іоанна Грозного» А. К. Толстого — Іван Грозний
«Людина з Ламанчі» Д. Вассермана і Д. Деріона, музика М. Лі — Санчо Панса
«Село Степанчиково і його мешканці» за Ф. М. Достоєвським — Фома Опіскін
«Нашестя» Л. М. Леонова — Фаюнін
«Безприданниця» А. Н. Островського — Кнуров
«Із записок Лопатіна» К. М. Симонова — Лопатін
«Йшов старий від баби» А. Злотнікова — Порогін

Примітки

↑ Памяти Елены Аросевой — актрисы, рассказчицы и сестры. Известия. Архів оригіналу за 4 Лютого 2018. Процитовано 2 грудня 2017.

Література

Е. А. Аросева «Борис Каширин. В заснеженном дворике памяти».

Посилання

Борис Михайлович Каширин. Проект «Личности». Архів оригіналу за 25 Листопада 2017. Процитовано 2 грудня 2017.

[1] Памяти Елены Аросевой — актрисы, рассказчицы и сестры. Известия. Архів оригіналу за 4 Лютого 2018. Процитовано 2 грудня 2017.

[1]