Квашинці
| Квашинці Прилуки | ||||
 Вулиця на Квашинцях | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 50°35′51″ пн. ш. 32°24′49″ сх. д. / 50.59750° пн. ш. 32.41361° сх. д. | ||||
| Адмінодиниця |
Прилуки  | |||
| Головні вулиці | Київська вулиця, Іванівська вулиця | |||
Ква́шинці [Архівовано 5 Січня 2022 у Wayback Machine.] — історичний куток Прилук у західній частині міста між центром і Трубарівщиною. Охоплює територію сучасних вулиць Алгазіна, Юрія Коптєва, Незалежності, Земської, Іванівської, Ветеранської, Костянтинівської, Квашинської, частини Київської.
За народною етимологією, назва походить від того, що мешканці виготовляли для продажу на прилуцьких базарах квас та квашені овочі і фрукти.
[ред. | ред. код].jpg)
Археологічні знахідки на території передмістя Прилук доводять існування поселення ще у добу Київської Русі. Відомо, що 1239 р. Квашинці разом із містом знищили татаро-монголи.
Поселення почали відбудовувати у XVII ст.
Квашинці як передмістя Прилук стали забудовувати згідно з генеральним планом 1802 р. Починалися від Київської брами фортеці (біля сучасного Опанасівського в'їзду) і простягалися вздовж Київської вулиці між p. Удаєм і полем до виїзду з міста (до сучасної вул. Квашинської, колишньої Ділової).
За переписом 1897 р. на Квашинцях нараховувався 1 491 мешканець.
За радянські часи (1929 р.) тут заснували один із найбільших приміських колгоспів «Маяк Ілліча».
У 1708–1709 роках неподалік від Київської брами на вигоні Квашинців прилуцький полковник Дмитро Горленко власним коштом побудував Іоанно-Дмитрівську церкву[1][2] на честь святих — покровителів гетьмана Івана Мазепи та його самого.
Храмові свята — день Івана Хрестителя (7 липня) і день св. Дмитра (8 листопада). Сучасні мешканці особливо відзначають перший храм, який збігається з язичницьким святом Купала.
У ці дні починались щорічні ярмарки, які тривали понад тиждень.
.jpg)
Згідно з планом Прилук 1805 р. цвинтар розпланували на тодішній західній околиці міста. З приблизно 1840 р. займає місце між вул. Квашинською та пров. Партизанським. Закритий близько 1972.
На цвинтарі розташовані братська могила радянських воїнів, померлих від ран у прилуцьких госпіталях у період Другої світової війни, могила заслуженого лікаря України М. С. Ждановича.
- Іванівська церква (1865), ріг вулиць Київської та Іванівської.
- Черниговщина, м. Прилуки. Девушки из угла Квашинец. Нач. 20 ст. [3]
- Карта места[4]
- Упоминание Квашинцев в книге 19 века[5]
- Завод «Пластмас-Прилуки»,
- Завод ливарно-механічний,
- Панчішна фабрика
- Бавовно-прядильна фабрика
- Фабрика «Прилучанка»,
- Взуттєва фабрика,
- Школи № 2, № 8,
- Медичне училище.
- Музична школа
-
-
вул. Квашинська (колишня Чапаєва) -
Квашинці -
-
Старі віконниці на вул. Київській
.jpg)
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 5 Січня 2022. Процитовано 5 Січня 2022.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 111, 541, 619 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 21 Січня 2022. Процитовано 5 Січня 2022.
- ↑ ЖЕНЩИНЫ ЧЕРНИГОВЩИНЫ: ФОТО УКРАИНОК РУБЕЖЕ XIX – XX ВЕКОВ. ФОТО (рос.). При любом использовании материалов ссылка на https://val.ua обязательная. Архів оригіналу за 5 Січня 2022. Процитовано 5 Січня 2022.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|publisher= - ↑ Квашинцы - Прилуки. wikimapia.org (рос.). Архів оригіналу за 5 Січня 2022. Процитовано 5 січня 2022.
- ↑ Afanasij Šafonskij. Черниговскаго намѣстничества топографическое описание с кратким географическим и историческим описанием малыя России, из частей коей оное намѣстничество (рос.). Мыхайло Судиенко, 1851. Архів оригіналу за 5 Січня 2022. Процитовано 30 май 2014.
- Шкоропад Д. О., Савон O.A. Прилуччина: Енциклопедичний довідник / За ред. Г. Ф. Гайдая. — Ніжин: TOB "Видавництво «Аспект-Поліграф» , 2007. — 560 с. ISBN 978-966-340-221-5