Кейла-Йоа
Селище
 Координати 59°23′45″ пн. ш. 24°18′03″ сх. д.H G O
|
Кейла-Йоа (ест. Keila-Joa, колишня назва Йоа, Фалль) — селище на півночі Естонії.
Селище в волості Кейла повіту Гар'юмаа. Населення селища у 2011 році становило 389 осіб.
Через селище протікає річка Кейла . Тут розташований водоспад Кейла висотою 6 метрів, невелика гідроелектростанція і колишня дворянська садиба Фалло.
Висота водоспаду складає 6 м, а ширина — 70 м; за своєю потужністю цей водоспад поступається тільки водоспадам Нарва і Ягала. Дорога з парку до водоспаду проходить уздовж русла річки через два висячих моста.
Перші згадки про Кейла-Йоа датуються 1555 роком, коли тут знаходився водяний млин. У той час ця земля належала ордену мечоносців, а в 1561 році перейшла у володіння Ревельському замку. У XVII столітті поряд з млином була утворена дворянська миза.
Миза в Кейла-Йоа змінила безліч власників. У різний час нею володіли Нінкірхени, Врангелі, Тізенгаузени, Дені і Берги. У 1827 році мизу придбав Олександр Бенкендорф, який побудував на місці старої садиби нову, відому як замок Фалль (нім. Schloss Fall). Естонською те ж саме місце називалося Кейла-їе-Йоа (ест. Keila jõe joa) або скорочено Кейла-Йоа на честь водоспаду на річці Кейла (ест. Keila jõe juga). Нова садиба була побудована за проектом архітектора Андрія Штакеншнейдера.
У 1837 році Бенкендорф купив у Карла Уекскюллі на лівому березі річки маєток Меремийза. Територія маєтку було використана для розширення парку. Сам маєток залишено недобудованим і з нього зняли дах, перетворивши в декоративні руїни. У парку було встановлено пам'ятник Костянтину Бенкендорфу.
Через річку було побудовано кілька мостів. Один з мостів спроектував композитор і інженер Олексій Львов. На честь нього міст назвали «Львовським». Сам міст зовні нагадував смичок від скрипки. У 1917 році міст обвалився під вагою снігу.
23 вересня 1844 року Олександра Бенкендорф помер і був похований на родинному цвинтарі в парку Йоа. Маєток перейшов до його дочки Марії, дружини російського дипломата Григорія Волконського. Марія відкрила в Йоа школу для дітей працівників маєтку. Школа розташовувалася в будівлі трактиру. Марія Волконська померла в 1881 році і також була похована на фамільному кладовищі в Йоа. Наступним власником мизи став син Марії та Григорія Петро. 19 серпня 1896 Петро помер і миза перейшла у володіння його сина Григорія, який став останнім князем, що володів маєтком.
В ході лютневої революції 1917 року садиба була розорена. Під час першої республіки миза Йоа була відчужена на користь держави згідно із земельним законом. Територія маєтку стала власністю міністерства закордонних справ.
У 1928 році на місці старого водяного млина була побудована гідроелектростанція. У 1936 році був побудований канал для видобутку води. У 1934 році в Йоа почалося будівництво урядових дач.
У період окупації Естонії Німеччиною під час Другої світової війни, з березня 1942 по вересень 1944 року в будівлі мизи перебувала розвідшкола Абверу «Табір № 2». В ході війни замок і парк сильно постраждали.
За радянських часів в Кейла-Йоа знаходився відділ промислового швейного об'єднання «Балтика», рибна ферма колгоспу «Маяк» і 5 дачних кооперативів. У будівлях садиби до 1990-х років розташовувалася військова частина.
У 1990 році дачі були продані з аукціону. У 1999 році припинила свою роботу гідроелектростанція. Її робота була відновленапісля реконструкції 9 травня 2006 року.
У 2010 почалася реставрація мизи Йоа. В ході реставрації використовувалися креслення Штакеншнейдера і збереглися малюнки внутрішніх приміщень. З 2014 року відреставрована садиба відкрита для відвідувань.
- Eesti nõukogude entsüklopeedia / Густав Наан. — Таллінн : Valgus, 1989. — Т. 4. — С. 447. — ISBN 5-89900-003-1.
- Агу Веэтамм. Кейла-Йоа. Schloss Fall. История со старыми фотографиями. — Таллінн : Kadmirell, 2013. — 48 с. — ISBN 978-9949-9283-7-8.
- Сергей Геннадьевич Чуев. Разведшкола в м. Кейла-Юа // Спецслужбы Третьего Рейха. — СПб : Нева, 2003. — Т. 1. — С. 228-230. — ISBN 5-7654-2821-5.
- Операция "Синий треугольник": рассказы о чекистах Эстонии / И.П. Папуловский, В.Р. Мюрк. — Таллинн : Ээсти раамат, 1988. — 446 с. — ISBN 5-4500-0532-6.
- Евгения Савина (6 червня 2014). Усадьба Фалль в Кейла-Йоа после длительной реставрации распахнула двери. ERR. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 липня 2015.
- Schloss Fall. Архів оригіналу за 10 липня 2015. Процитовано 10 липня 2015.
- Keila-Joa mõis (ест.). Eesti mõisad. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 липня 2015.
- Keila Parish [Архівовано 21 березня 2018 у Wayback Machine.]
- Keila-Joa [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] at Estonian Manors Portal
|
Це незавершена стаття з географії Естонії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |