Кейра Амрауї
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Кейра Амрауї у футболці ПСЖ (2015) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Кейра Амрауї | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 13 січня 1990 (34 роки) | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Круа, Франція | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 178 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 66 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Франція
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | півзахисниця | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Інформація про клуб | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Поточний клуб | «Парі Сен-Жермен»
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Номер | 14 | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 1999—2004 2004—2006 |
«Рубо» «Лірс»
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Роки | Збірна | І (г) | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| 2006 2008—2009 2008 2012—н.ч. |
Франція (WU-17) Франція (WU-19) Франція (WU-20) Франція
|
8 (0) 9 (4) 6 (1) 39 (3) | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Кейра Амрауї (фр. اKheira Hamraoui; нар. 13 січня 1990, Круа, Франція) — французька футболістка, півзахисниця «Парі Сен-Жермен» та національної збірної Франції.
Мати — Маджуба[1], власниця пекарні[2]. У 2016 році футболіст згадувала: «Коли була маленькою, я написала на стінах маминої пекарні: хочу бути професіональною футболісткою. Джентльмен, який його купив, навіть сфотографував [цей напис] перед тим, як переробити. Однак на той час це було неможливо»[2]. Троє з чотирьох її старших братів потім відкрили дві пекарні в Рубе, де завжди проживала її родина[2].
Юна Кейра відкриває для себе футбол у центрі району Оммелет у Рубе[2]. Сперше в юному віці відмовилась від переходу у «Спортивному та культурному клубі Оммелет», але в 1999 році Кейра все ж опинилася у вище вказаному клубі[2]. Граючи зі своїми однокласниками CE2 у школі Сен-Франсуа-д'Асіз, Фарід Бенсалем помічає її після того, як протягом декількох місяців відмовлявся брати до команди[3].
На юнацькому рівні розпочала кар'єру разом з хлопчиками в «Клерфорнтені»[2]. У 2016 році вона заявила: «У 14 років я підписала контракт з Лірсом, щоб підготувати свою інтеграцію в «Клерфорнтен», я пробула там три роки»[3].
Через рік повернулася до рідного регіону, де грала за «Енен-Бомон» протягом сезону 2007/08 років. Кейра згадує: «Можливість з'явилася в той рік, коли дівчата стали професіоналами, це було ідеально»[2]. У футболці «Енін-Бомона» ввідзначилася хет-триком у поєдинку проти «Сент-Етьєна», привернувши увагу президента вище вказаного клубу[1].
Потім вона була помічена «Сент-Етьєном» і приєдналася до «Амазонок» наступного сезону. Залишивши сім’ю, Кейра змушена працювати неповний робочий день продавцем[3]. Незважаючи на хорошу серію в Кубку Франції, завдяки якій клуб вийшов у чвертьфінал проти «Олімпіка» (Ліон) (3:0), сезон 2008/09 років став неоднозначним, команда опинилась в середині турнірної таблиці чемпіонату (7-е місце).
1 липня 2009 року було підтверджено злиття між РК «Сент-Етьєн» і чоловічим професіональним клубом АС «Сент-Етьєн». У першому сезоні жіночої секції АССЕ клуб наблизився до перших місць, зайнявши 6-е місце в підсумковій таблиці.
У сезоні 2010/11 років «Сент-Етьєн» у чемпіонаті показав найкращий результат у чемпіонаті (5 місце). Скориставшись досить поблажливою картиною, Стефануазі виходять у фінал кубку Франції[2], вигравши в серії післяматчевих пенальті в однієї з чотирьох найсильніших команд Ліги 1, «Монпельє» (0:0, 3:2). Це перший великий національний трофей, виграний клубом.
На початку сезону 2012/13 рокуів QSI, новий катарський власник ПСЖ, виявив професіоналізувати жіночу команду, щоб досягти найвищого рівня. Керівництво мало на увазі, що 21 гравець у складі підписує федеральний контракт, еквівалент професіонального контракту, рідкісний випадок у жіночому футболі. Команда, здатна конкурувати з «Олімпіком» (Ліон), «Жувісі» (Париж) та «Монпельє», зокрема, сформували шляхом залучення декількох гравців міжнародного рівня, а також нового тренера Фаріда Бенстіті. Влітку 2012 року Кейра перейшов до «Парі Сен-Жермен». Цей підпис дозволив їй отримати контракт з професіональним гравцем[3]. Парижанки продемонстрували хороші результати. Зіткнувшись із трьома іншими великими клубами чемпіонату, ПСЖ програв лише двічі, Ліону, й фінішував другим із 78 очками, що є рекордом для ПСЖ, який, таким чином, змагатиметься в Лізі чемпіонів у наступному сезоні. Однак у Кубку Франції парижанки зупинилися на стадії півфіналу, поступившись «Сент-Етьєну».
У сезоні 2013/14 років дебютувала в Кубку Європи. У першому раунді ПСЖ поступився шведському «Тіресе» й вибув з турніру. Парижанкам вдається вийти до фіналу Кубку Франції, але програє «Ліону», а також посідає друге місце в лізі, поступившись чемпіонством «Ліону».
Початок сезону 2014/15 для ПСЖ у Лізі 1 відповідав очікуванням. Протистоючи «Твенте» у плей-оф Ліги чемпіонів, ПСЖ вийшов у наступний раунд завдяки двом перемогам, а потім вперше в своїй історії у чвертьфіналі Кубка європейських чемпіонів вибив «Ліон». ПСЖ зберігає друге місце в Лізі 1, завдяки чому вийшов до наступного сезону єврокубків. У Кубку європейських чемпіонів ПСЖ вибили шотландський клуб «Глазго Сіті» у чвертьфіналі. У півфіналі ПСЖ вибив «Вольфсбург», дворазового діючого чемпіона, і вперше в своїй історії вийшов у фінал. 14 травня в Берліні команда з Іль-де-Франсу програла «Франкфурту»[2] у додатковий час з рахунком 1:2.
Протягом сезону 2015/16 парижанкам не вдалося набрати три очки від Ліона і лише одну поразку за весь сезон від олімпійців. Після цієї важкої невдачі, отриманої в «Ліоні» (0:5), Фарід Бенстіті розкритикува Кейра Амрауї й на початку березня 2016 року заявив: «Я запитував її, а вона сама себе. У нас не може бути великий потенціал, якщо поставити його на службу колективу... Вона дозріла, більш дисциплінована. Якщо вона продовжує залишатися в такому стані душі, вона безперечна»[2]. Команда з Іль-де-Франсу також добре виступала в Кубку Франції та Лізі чемпіонів, щоразу вибуваючи у півфіналі відповідно «Монпельє» та «Олімпіку Ліон».
1 липня 2016 року, після закінчення контракту з ПСЖ, Хейра підписала контракт з «Олімпіком Ліон» разом із трьома іншими парижанським гравчинями: Джесікою Уарою, Кензою Далі та Каролін Сегер[4]. 1 червня 2017 року «Олімпік» (Ліон) виграв свою четверту Лігу чемпіонів (переміг у фіналі Парі Сен-Жермен).
24 травня 2018 року «Ліон» виграв свій п'ятий титул чемпіона Європи, третій поспіль проти «Вольфсбурга» (4:1 після додаткового часу). Завдяки цій новій перемозі Феноти встановили подвійний рекорд: найбільшу кількість європейських титулів (п’ять) і найбільшу кількість європейських титулів поспіль (три). У червні 2018 року оголосила про відхід з клубу і про бажання виступати за кордоном[5]. За два сезони в команді Хамрауї не вдалося стати основною гравчинею, незважаючи за те, що провела в команді два роки[5].
19 червня 2018 року підписала контракт з «Барселоною», щоб отримати можливість стати основною гравчинею. 28 квітня 2019 року каталонська команда вийшла у свій перший фінал Ліги чемпіонів, вибивши мюнхенську Баварію.
2 травня 2021 року команда вийшла у другий фінал Ліги чемпіонів, вибивши «Парі Сен-Жермен». 16 травня 2021 року гравці виграли свою першу Лігу чемпіонів, обігравши у фіналі «Челсі» з рахунком (0:4), завдяки чому стала першою жіночою командою в чемпіонаті Іспанії, яка виграла єврокубковий турнір. Наприкінці травня жіноча команда «Барси» досягла історичного успіху, оформила золотий хет-трик, переміг у «Леванте» у фіналі Кубка Королеви (4:2), після того, як декількома тижнями раніше виграла Кубок Європи та Ла-Лігу.
15 липня 2021 року ПСЖ оголосив про повернення гравчині, яка підписала контракт до червня 2023 року.
Кейра Амрауї дебютувала за національну збірну Франції 20 жовтня 2012 року у товариському матчу проти Англії (2:2).
У складі триколірних виграла Кіпрський турнір 2014 року.
Брала участь у чемпіонаті світу 2015 року в Канаді, де з «блакитними» програла у чвертьфіналі в серії післяматчевих пенальті Німеччини[2].
Півзахисниця зіграла у трьох матчах американського турне «блакитних» на початку березня 2016 року проти Німеччини (0:1), США (0:1) та Англії (0:0).
У середині квітня 2016 року Хейра Хамрауї відзначилася першим годом за національну команду у матчі кваліфікації чемпіонату Європи 2017 року[2] проти України[3].
4 листопада 2021 року вона стала жертвою засідки: двоє чоловіків жорстоко напали на неї й нанесли удари по ногах із залізним прутом[6]. Вона пропустила матч своєї команди та поєдинку за збірну Францію[7]. Після підозр у спортивному суперництві з колишньою командою з «Парі Сен-Жермен» Амінатою Діалло, розслідування рухається до зведення рахунків, пов’язаних із минулими стосунками з колишнім французьким футболістом Еріком Абідалем[8].
На початку кар'єри виступала на позиції атакувального півзахисника, її тренер «Парі Сен-Жермен» Фарід Бенстіті змінив її позицію на опорного півзахисника[3].
Станом на 18 листопада 2021.
| Сезон | Команда | Чемпіонат | Нац. кубок | Конт. кубок | Інші кубки | Загалом | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Змаг. | Матчі | Голи | Змаг. | Матчі | Голи | Змаг. | Матчі | Голи | Змаг. | Матчі | Голи | Матчі | Голи | ||
| 2006-2007 | «Клерфорнтен» |
Д1 | 11 | 1 | КФ | - | - | - | - | - | - | 11 | 1 | ||
| 2007-2008 | «Енен-Бомон» |
Д1 | 15 | 5 | КФ | - | - | - | - | - | - | 15 | 5 | ||
| 2008-2009 | «Сент-Етьєн» |
Д1 | 17 | 10 | КФ | 2 | 1 | - | - | - | - | 19 | 11 | ||
| 2009-2010 | Д1 | 21 | 8 | КФ | 0 | 0 | - | - | - | - | 21 | 8 | |||
| 2010-2011 | Д1 | 16 | 9 | КФ | 6 | 3 | - | - | - | - | 22 | 12 | |||
| 2011-2012 | Д1 | 20 | 3 | КФ | 2 | 1 | - | - | - | - | 22 | 4 | |||
| Загалом за «Сент-Етьєн» | 74 | 30 | 10 | 5 | - | - | - | - | 84 | 35 | |||||
| 2012-2013 | «Парі Сен-Жермен» |
Д1 | 19 | 6 | КФ | 4 | 2 | - | - | - | - | 23 | 8 | ||
| 2013-2014 | Д1 | 17 | 1 | КФ | 3 | 1 | ЖЛЧУ | 0 | 0 | - | - | 20 | 2 | ||
| 2014-2015 | Д1 | 19 | 2 | КФ | 3 | 1 | ЖЛЧУ | 7 | 1 | - | - | 29 | 4 | ||
| 2015-2016 | Д1 | 12 | 1 | КФ | 4 | 1 | ЖЛЧУ | 4 | 0 | - | - | 20 | 2 | ||
| 2016-2017 | «Олімпік Ліон» |
Д1 | 9 | 0 | КФ | 4 | 3 | ЖЛЧУ | 1 | 0 | - | - | 14 | 3 | |
| 2017-2018 | Д1 | 19 | 7 | КФ | 4 | 7 | ЖЛЧУ | 5 | 0 | - | - | 28 | 14 | ||
| Загалом за «Олімпік Ліон» | 28 | 7 | 8 | 10 | 6 | 0 | - | - | 42 | 17 | |||||
| 2018-2019 |  «Барселона» |
ПД | 24 | 1 | КІ | 3 | 1 | ЖЛЧУ | 7 | 2 | - | - | 34 | 4 | |
| 2019-2020 | ПД | 17 | 2 | КІ | 3 | 1 | ЖЛЧУ | 5 | 1 | СІ | 0 | 0 | 25 | 4 | |
| 2020-2021 | ПД | 25 | 3 | КІ | 3 | 0 | ЖЛЧУ | 6 | 0 | SC | 1 | 0 | 35 | 3 | |
| Загалом за «Барселону» | 66 | 6 | 9 | 2 | 18 | 3 | 1 | 0 | 94 | 11 | |||||
| 2021-2022 | «Парі Сен-Жермен» |
Д1 | 7 | 0 | КФ | - | - | ЖЛЧУ | 1 | 0 | - | - | 8 | 0 | |
| Загалом за ПСЖ | 74 | 10 | 14 | 5 | 12 | 1 | - | - | 100 | 16 | |||||
| Усього за кар'єру | 268 | 59 | 41 | 22 | 36 | 4 | 1 | 0 | 346 | 85 | |||||
- Станом на 22 лютого 2022[9]
| Національна збірна | Рік | Матчі | Голи |
|---|---|---|---|
| Франція | 2012 | 1 | 0 |
| 2013 | 0 | 0 | |
| 2014 | 10 | 0 | |
| 2015 | 12 | 0 | |
| 2016 | 12 | 3 | |
| 2017 | 0 | 0 | |
| 2018 | 0 | 0 | |
| 2019 | 1 | 0 | |
| 2020 | 0 | 0 | |
| 2021 | 0 | 0 | |
| 2022 | 3 | 0 | |
| Загалом | 39 | 3 | |
- Рахунок та результат збірної Франції вказано на першому місці, у графі результати вказується рахунок після кожного голу Кейри Амрауї
| № | Дата | Місце | Суперник | Рахунок | Результат | Змагання |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 11 квітня 2016 | Сад дю Ено, Валансьєнн, Франція |  Україна |
1–0 | 4–0 | кваліфікація чемпіонату Європи 2017 |
| 2 | 30 вересня 2016 | стад Себастьєн Шарлеті, Париж, Франція |  Албанія |
2–0 | 6–0 | кваліфікація чемпіонату Європи 2017 |
| 3 | 4–0 |
- «Сент-Етьєн»
Кубок Франції
Володар (1): 2011
- «Парі Сен-Жермен»
- Кубок Франції
Фіналіст (1): 2014
- «Ліон»
- Ліга 1
Чемпіон (2): 2016/17, 2017/18
- Ліга чемпіонів УЄФА
- Чемпіон (2): 2016/17, 2017/18
- Кубок Франції
- Володар (1): 2017
- «Барселона»
Прімера Дивізіон
- Чемпіон (2): 2019/20, 2020/21
- Ліга чемпіонів УЄФА
- Чемпіон (1): 2020/21[10]
- Фіналіст (1): 2018/19
- Кубок Іспанії
- Володар (2): 2020, 2021
- Суперкубок Іспанії
- Володар (1): 2020
- Кубок Каталонії
- Володар (1): 2019
- Кубок Кіпру
- Володар (1): 2014
- Індивідуальні
- Збірна сезону Ліги чемпіонів УЄФА (1): 2019/20
- ↑ а б Rio 2016 – Football : les cinq secrets de Kheira Hamraoui (фр.). France 3 Hauts-de-France. 02/08/2016. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 13 грудня 2021.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Franck Gineste (18 березня 2016). PSG - foot féminin : pour Hamraoui, le foot c'était pas du gâteau (фр.). leparisien.fr. Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
- ↑ а б в г д е Nabil Djellit (29 juin 2016). Football Kheira Hamraoui : « Ma rage, ma ténacité m’ont permis d’y arriver » (фр.). SaphirNews.com. Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
- ↑ Mercato : Cinq nouvelles joueuses rejoignent l'OL Féminin. olweb.fr. 1er juillet 2016. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 30 березня 2022..
- ↑ а б Kheira Hamraoui quitte l'OL [Архівовано 18 листопада 2021 у Wayback Machine.] (фр.)
- ↑ Agression d’une joueuse du PSG : une garde à vue et un emballement [Архівовано 2 квітня 2022 у Wayback Machine.] (фр.)
- ↑ PSG : Kheira Hamraoui agressée, sa coéquipière Aminata Diallo en garde à vue [Архівовано 23 грудня 2021 у Wayback Machine.] (фр.)
- ↑ Agression de Kheira Hamraoui, footballeuse du PSG : Eric Abidal bientôt entendu [Архівовано 1 квітня 2022 у Wayback Machine.] (фр.)
- ↑ Equipe de France A - Kheira Hamraoui (french) . statsfootofeminin.fr. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 3 жовтня 2021.
- ↑ Chelsea 0-4 Barcelona: Barça surge to first Women's Champions League title. UEFA.com. 16 травня 2021. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 16 травня 2021.
- Візитна картка гравчині [Архівовано 10 листопада 2021 у Wayback Machine.] на офіційному сайті Французької футбольної федерації (архівна версія) (фр.)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- Кейра Амрауї на сайті PlaymakerStats.com (англ.)
- Профіль гравчині [Архівовано 6 квітня 2022 у Wayback Machine.] на сайті soccerpunter.com
- Профіль гравчині [Архівовано 11 листопада 2021 у Wayback Machine.] на сайті soccerdonna.de
- Профіль гравчині [Архівовано 28 березня 2022 у Wayback Machine.] на сайті footballdatabase.eu
- Профіль гравчині [Архівовано 28 березня 2022 у Wayback Machine.] на сайті worldfootball.net
- Профіль гравчині [Архівовано 1 квітня 2022 у Wayback Machine.] на сайті lequipe.fr (фр.)
- Профіль гравчині [Архівовано 7 березня 2022 у Wayback Machine.] на сайті espritbleu (фр.)
- Профіль гравчині [Архівовано 19 листопада 2021 у Wayback Machine.] на сайті statsfootofeminin.fr (фр.)
- Профіль [Архівовано 28 березня 2022 у Wayback Machine.] на сайті imdb.com