Келласька кішка
| Келласька кішка | |
|---|---|
| |
| Чучело келласької кішки | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Підряд: | Котовиді (Feliformia) |
| Родина: | Котові (Felidae) |
| Підродина: | Малі кішки (Felinae) |
| Рід: | Кіт (Felis) |
| Вид: | |
Келласька кішка (англ. Kellas cat) — тварина родини котових, що мешкає в Шотландії. Раніше вона вважалася міфічною, а випадки її спостереження оголошувалися містифікаціями, але у 1984 році представник цього виду загинув у капкані, поставленому лісником Ронні Дугласом[1][2]. Вона виявилася гібридом дикого і домашнього підвиду Felis silvestris[3]. Офіційно вона вважається не породою, а регіональною варіацією гібридів котових. Назву їй дали по селищу Келлас (Морі), де вона була вперше виявлена. Історик Чарльз Томас вважав, що піктське каміння з Голспі може бути зображенням келласької кішки[4]. Каміння з Голспі, яке нині перебуває в музеї замку Данробін, зображує схожу на кішку істоту, що стоїть на спині лосося. Це може символізувати, що келласька кішка ловила рибу, плаваючи в річці[4].
Ендрю Кітченер, дослідник і куратор природних наук у Національному музеї Шотландії[5] оглянув вісім чорних особин сімейства котових[4]. Одне тіло вже було в колекції музею; ще сім надав Ді Френсіс[6], якого Ч. Томас характеризує як «письменника, дослідника і натураліста»[4]. Аналіз Кітченера показав, що одна з тварин (самець-підліток) було дикою кішкою з проявом меланізму[4], першою документально зафіксованою на території Шотландії[6]. Більшість інших особин були визнані гібридами, що знаходяться ближче до дикої кішки, і тільки один гібрид виявився ближче до домашньої кішки[6].
За описами, келласька кішка становить від 61 до 91 см в довжину, з довгими сильними задніми лапами і хвостом, що досягає 30 см в довжину. Її вага може становити від 2,3 до 6,8 кг[7]. Р. Дуглас виміряв тварину, спіймана в 1984 році, і стверджував, що воно було 38 см ростом у холці і 110 см завдовжки[2]. Одну з особин можна побачити в музеї Елгіна[8]. Зоологічний музей Абердинського університету також демонструє опудало кішки, знайденої в 2002 році в поселенні Інше (Абердиншир)[9].
- ↑ Bowers, Aron. Kellas Cats, Scotching the Myth. Scottish Big Cat Trust. Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 4 жовтня 2015.
- ↑ а б Francis, (1993).
- ↑ Nowak, (2005).
- ↑ а б в г д Thomas, (2013).
- ↑ Dr Andrew Kitchener. National Museum of Scotland. Архів оригіналу за 8 жовтня 2015. Процитовано 8 жовтня 2015.
- ↑ а б в Kitchener, (1993).
- ↑ Eberhart, (2002).
- ↑ Elgin Museum, collection. Museums Galleries Scotland. Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 4 жовтня 2015.
- ↑ Catalogue record. University of Aberdeen. Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 4 жовтня 2015.
- Eberhart, George M. (2002), Mysterious creatures : a guide to cryptozoology, ABC-Clio, ISBN 1-57607-283-5
- Francis, Di (January 1993), My Highland Kellas Cats, Cape, ISBN 978-0-224-03608-5, архів оригіналу за 4 серпня 2020, процитовано 7 листопада 2020
- Kitchener, Andrew (1993), Investigating the identity of the Kellas Cats, у Francis, Di (ред.), My Highland Kellas Cats, Cape, ISBN 978-0-224-03608-5, архів оригіналу за 4 серпня 2020, процитовано 7 листопада 2020
- Nowak, Ronald M. (2005), Walker's Carnivores of the World, JHU Press, ISBN 978-0-8018-8033-9
- Thomas, Charles (2013), Gathering the Fragments: The Selected Essays of a Groundbreaking Historian, Cornovia Press, ISBN 978-1-908878-02-1, архів оригіналу за 4 серпня 2020, процитовано 7 листопада 2020
- Див. також
- Karl Shuker: Mystery Cats of the World. Robert Hale: London 1989. ISBN 0-7090-3706-6
- Karl Shuker: «The Kellas Cat: Reviewing an Enigma». Cryptozoology, vol. 9, pp. 26-40 (1990)