Келіменешті
| Келіменешті рум. Călimăneşti | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 45°14′ пн. ш. 24°20′ сх. д. / 45.233° пн. ш. 24.333° сх. д. | ||||
| Країна |
 Румунія | |||
| Регіон |
 Вилча | |||
| Адмінцентр | Călimăneștid | |||
| Площа | 104,5 км² | |||
| Населення | 8 923 осіб (2002) | |||
| Географічна зона | Олтенія | |||
| Часовий пояс | UTC+2 і UTC+3 | |||
| Номери автомобілів | VL | |||
| GeoNames | 8334918 | |||
| OSM | ↑2261289 ·R (Вилча) | |||
| Міська влада | ||||
| mayor of Călimăneștid | Ilie Amuzan | |||
| Вебсайт | primaria-calimanesti.ro | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Келіменешті у Вікісховищі | ||||
Келіменешті (рум. Călimăneşti) — місто в Румунії, у повіті Вилча. Бальнеологічний курорт в долині річки Олт у передгір'ї Південних Карпат. Населення — 8 923 осіб (2002). Площа — 104,5 км².
Клімат м'який, помірно вологий, опадів близько 700 мм на рік. Середньорічна температура 9,7 °C.
Відомо близько 30 мінеральних джерел. Вода більшості із них відноситься до хлоридно-натрієвого типу і містить сірководень (від 1,1 до 88 мг/л). Температура води 10-15°С. Є також слабомінералізовані джерела гідрокарбонатно-хлоридно-натрієвого і гідрокарбонатно-сульфатно-кальцієво-натрієво-магнієвого типу. Вода використовується для питного лікування, ванн, інгаляцій, зрошувань тощо.
Курорт засновано 1887 року[1]. Лікування хворих із захворюваннями органів травлення, нирок і сечовивідних шляхів, обміну речовин, органів руху і опори, порушеннями периферичного кровообігу і гінекологічними хворобами.
Джерела курорту відомі з часів даків та римлян. У північній частині і донині збереглись залишки терм, побудованих у добу імператора Адріана (117-138), де використовувались сіркові термальні води.[2]
У різні часи тут бували Матей Басараб — правитель Румунської держави (1632-1654), Александр Голеску-Албул, революціонер 1848 року, Михайло Когельничану (прем'єр-міністр 1863-1865), Наполеон Третій — імператор Франції (1852-1870), Еміль Луберт — президент Франції (1899-1906).
Мінеральні води цього курорту біли нагороджені на міжнародних виставках в відні 1873 та Брюселі 1893 рр., де джерело Качулата №1 було нагороджено найвищою премією та золотою медаллю.
- ↑ Велика радянська енциклопедія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 13 листопада 2008.
- ↑ Живі ключі. Архів оригіналу за 12 травня 2013. Процитовано 1 грудня 2008.
|
Це незавершена стаття з географії Румунії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |