Кепрюлю
| Кепрюлю | |
|---|---|
Кепрюлю (тур. Köprülü ailesi) — родина державних діячів Османської імперії. Мала албанське походження: від турецької назви македонського міста Велес.
Представники роду Кепрюлю, займаючи провідні посади у державі, спрямовували свої сили з одного боку на зміцнення центральної влади, поліпшення фінансового та економічного становища країни, з іншого — на розширення володінь Османської імперії. Загалом 17 представників роду Кепрюлю були візирами, а 7 — великими візирами. До родини Кепрюлю зараховували всиновлених та осіб, що зашлюбили доньок з роду Кепрюлю.
На початку свого панування у так звану епоху Кепрюлю, багато чого з задуманого вдалося зробити: приборкано повстання усередині, досягнуто перемог з Венецією, Австрією та Річчю Посполитою.
Втім, протистояння із державами Східної та Центральної Європи за часів Кара Мустафи Кепрюлю (його було всиновлено родиною Кепрюлю) призвело до військової поразки імперії, а незабаром до політичного послаблення роду. Після втрати влади у 1710 році родина Кепрюлю змогла зберегти своє майнове становище. Багато з них займали посади бейлербеїв, сердарів та сераскерів. Найбільш відомим з них є Абдулла-паша Кепрюлю (д/н—1735), визначний османський військовик 1723—1735 роках. Сьогодні Кепрюлю мешкають у Туреччині та США.
- Мехмед Кепрюлю (1583—1661), великий візир у 1656—1661 роках
- Фазіл Ахмед Кепрюлю (1635—1676), великий візир у 1661—1676 роках
- Кара Мустафа-паша Кепрюлю (1634—1683), великий візир у 1676—1683 роках
- Абаза Сіявуш Кепрюлю[1] (д/н—1688), великий візир у 1687—1688 роках
- Фазіл Мустафа Кепрюлю (1637—1691), великий візир у 1689—1691 роках
- Хусейн Кепрюлю (1644—1702), великий візир у 1697—1702 роках
- Нуман Кепрюлю (д/н—1719), великий візир у 1710 році
Представники династії нині проживають у Туреччині і в США, до роду належить Мехмет Фуат Кепрюлю, провідний історик турецької літератури.
- ↑ Побрався з донькою Мехмеда Кепрюлю, увійшовши до родини Кепрюлю, часто використовуючи її прізвище поряд зі своїм
- Матанов, Христо. Балкански хоризонти (част 1), От могъщество към криза, стр. 289—309. Парадигма, ISBN 954-9536-98-X, 2007.
