Керімов Алім Мухтарович

Алім Керімов
Керімов Алім Мухтарович
Алім Керімов; Керімов Алім Мухтарович
Підполковник
Загальна інформація
Народження	невідомо; Кіровське, АР Крим
Alma Mater	Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Військово-морські сили
Рід військ	Морська піхота
Формування	503 ОБМП
Війни / битви	Російсько-українська війна Оборона Маріуполя;
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Керімов.

Алі́м Мухта́рович Кері́мов — підполковник Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер орденів ««За мужність» та «Данила Галицького».

Життєпис

Військову освіту отримав у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут. Наприкінці 2013 року під час звільнень (прим. — хоча це суворо заборонялося) теж ходив на Майдан. Коли розпочалася анексія Криму лишився на материковій частині України. Відтоді з малою Батьківщиною бачився лише по скайпу.

2015 року лейтенант Алім Керімов отримав диплом за військовою спеціальністю «спеціаліста з радіомереж та телекомунікацій». Був призначений командиром взводу штабних машин — у окремому полку зв'язку ВМС ЗС України (Одеса). З першого дня офіцерської служби просився в зону боїв. Займався відновленням військової техніки взводу евакуйованої кримської частини. За два роки повністю відновив машини взводу. Коли техніка вже була повністю укомплектована, його перевели до іншої військової частини.

В серпні 2017 року старший лейтенант Керімов прийняв посаду командира взводу зв'язку 503 ОБМП. В грудні того ж року став начальником зв'язку 503 ОБИП.

Понад 9 місяців перебував на передовій, забезпечував комунікацію батальйону на фронті від Водяного — до Павлополя.

Родина

1944 року його бабусь і дідусів виселили в Узбекистан до міста Каттакурган. Обидва діди намагалися повернутися на Батьківщину. Абдульвапа Керімова за ці спроби кинули у в'язницю — «пришили» політичну статтю. Але в начальнику колонії Абдульвап упізнав колишнього зрадника-поліцая, і той вимушено відпустив його. Другий дід — Абдурахман Мамбетов — теж намагався повернутися — його ледь не вбили, постійно погрожували. Повернутися батькам Аліма; вони родом з-під міста Судака, вдалося до Кіровського — на той час дядько глави сім'ї, Мухтар Керімов, вже осів у містечку. У 1988 року до нього поїхало з Узбекистану молоде подружжя. Мухтар Керімов — будівельник, дружина Зеніфе — медик. Мухтар влаштувався працювати до ЖЕКу — був старшим інженером, по тому, понад 20 років керував конторою. Зеніфе працювала в районній лікарні. Виростав з братом Абдульвапом, який став будівельником і сестрою Султаніє (медик; померла після важкої хвороби)^[1].

Нагороди та вшанування

орден «За мужність» II ступеня — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку^[2].
орден «За мужність» III ступеня — за особистий вагомий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання службових обов’язків та високий професіоналізм^[3].
орден Данила Галицького — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку^[4].

Примітки

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Закінчити війну на Донбасі, щоб повернути Крим − Алім Керімов. 30.03.2020, 18:03

[2] Указ Президента України від 23 серпня 2023 року № 498/2023 «Про відзначення державними нагородами України»

[3] Указ Президента України від 21 серпня 2019 року № 614/2019 «Про відзначення державними нагородами України»

[4] Указ Президента України від 25 грудня 2024 року № 880/2024 «Про відзначення державними нагородами України»

[1]

[2]

[3]

[4]