Кирилов Єлпідіфор Анемподистович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кирилов Єлпідіфор Анемподистович
рос. Елпидифор Анемподистович Кириллов
Народився8 жовтня 1883(1883-10-08)
Шипка, Російська імперія
Помер27 листопада 1964(1964-11-27) (81 рік)
Одеса, Українська РСР, СРСР
ПохованняДругий християнський цвинтар
Країна Російська імперія СРСР СРСР
Діяльністьматематик, фізик
Alma materОдеський національний університет імені І. І. Мечникова
Галузьфізика
ЗакладОдеський національний університет імені І. І. Мечникова
Посадаприват-доцент, завідувач кафедри[d], директор і завідувач кафедри[d]
Вчене званняПрофесор
Науковий ступіньДоктор фізико-математичних наук
ПартіяКПРС
Відомий завдяки:першовідкривач негативного фотоефекту, творець одеської наукової школи в галузі наукової фотографії
Нагороди
Орден Леніна Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія — 1951 Заслужений діяч науки УРСР

Єлпідіфор Анемподистович Кирилов (8 жовтня 1883, с. Шипка, Тираспольського повіту, Херсонської губернії (нині — Молдова) — 27 листопада 1964, Одеса) — фізик, доктор фізико-математичних наук (1934, без захисту дисетації), професор (1919). Заслужений діяч УРСР (1958). Сталінська премія (1951).

Біографія

[ред. | ред. код]

Єлпідіфор Анемподистович Кирилов народився 26 вересня (8 жовтня н. ст.) 1883 р. у с. Шипка Тираспольського повіту Херсонської губернії. У 1902 р. закінчив класичну чоловічу гімназію в Бердянську.

Є. Кирилов закінчив математичне відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету (нині — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова) в 1907 році з дипломом першого ступеня. Залишився на кафедрі фізики для підготовки до професорського звання. З 1908 року по 1915 рік, будучи асистентом на Одеських вищих жіночих курсах, працював за сумісництвом спостерігачем магнітно-метеорологічної обсерваторії, а потім — лаборантом кафедри фізики фізико-математичного факультету Новоросійського університету (нині — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). У 1915-1916 р. Кирилов отримав звання магістра і був обраний приват-доцентом кафедри фізики.

З 1921 р. був професором та завідувачем кафедри експериментальної фізики фізико-математичного факультету Одеського інститутут народної освіти. У 1926 р. отримав посаду директора Інституту фізики при Одеському університеті, яку займав до кінця життя. У 1934 році за поданням Академії наук СРСР йому присуджено вчений ступінь доктора фізико-математичних наук без захисту дисертації. У роки Великої Вітчизняної війни продовжував працювати в евакуйованому університеті спочатку в Майкопі, а потім у Байрам-Алі. В еваукації у 1943—1944 роках завідував об'єднаною кафедрою математики і фізики Одеського педагогічного інституту.

У період з 1944 по 1950 роки Є. Кирилов також завідував кафедрою фізики в Одеському державному медичному університеті.

Помер 27 листопада 1964 року в Одесі.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Основні праці Єлпідіфора Кирилова відносяться до галузі оптики, зокрема це дослідження оптичних і фотоелектричних явищ у галогенідах срібла, внутрішній фотоефект, фізичні основи фотографічного процесу. За час роботи у НДІ фізики професор Кирилов створив свою наукову школу в галузі наукової фотографії та проблем, пов'язаних з оптичними і фотоелектричними властивостями кристалів.

У 1930 році Кирилов відкрив негативний фотоефект (зменшення струму під дією світла), вивчив його спектр і показав, що він пов'язаний з утворенням прихованого зображення, встановивши тим самим зв'язок між фотоелектричними та фотохімічними процесами. У період з 1946 р. по 1953 р. Кирилов виконав цикл досліджень спектрів поглинання тонких слабопофарбованих під дією світла шарів галоїдного срібла, виявивши в них тонку структуру смуг поглинання фотохімічного забарвлення і прихованого зображення. За відкриття і дослідження тонкої структури спектра поглинання фотохімічно пофарбованого галоїдного срібла в 1951 році удостоєний Сталінської премії.

Праці

[ред. | ред. код]
  • Обзор главнейших методов и приборов спектрометри / Е. А. Кириллов. — Одесса, 1913. — 50 с.
  • Об электропроводности открытого изображения / Е. А. Кириллов // Журнал Рус. физ.-хим. о-ва. — 1925. — Т. 57, ч. физ. — вып. 3/4. — С. 259—266
  • Про спектральний розподіл середового фотоефекту в галоїдному сріблі / Є. А. Кирилов // Укр. фіз. зап. — 1928. — Т. 2, зош. 1. — С. 23-29
  • К вопросу о центрах абсорбции в фотохимически окрашеном галоидном серебре / Е. А. Кириллов // Изв. АН сер.: Физика. — 1950. — Т. 14. — вып. 4. — С. 525—526
  • Новые исследования по абсорбции скрытого изображения в галоидах серебра / Е. А. Кириллов // Рефераты докладов на совещании по основным проблемам научной фотографии. — Одесса, 1951. — С. 9-11
  • Фізика в Одеському університеті ім. І. І. Мечникова / Є. А. Кирилов, Д. І. Поліщук, Т. Я. Сьора // Укр. фіз. журн. — 1958. — Т. 3. –  № 1. — С. 3-9
  • Об особенностях поглощения коллоидных растворов и сухих слоев некоторых органических красителей / Е. А. Кириллов, А. В. Гольденберг, Е. А. Нестеровская, К. В. Чибисов // Доклады АН СССР. —  1965. — Т. 161, № 6. — С. 1371—1374 

Нагороди

[ред. | ред. код]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]