Перейти до вмісту

Буданов Кирило Олексійович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кирило Буданов)
Буданов Кирило Олексійович
Буданов Кирило Олексійович
Буданов Кирило Олексійович
Прапор
Прапор
Керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони України
Прапор
Прапор
з 5 серпня 2020 року
Президент: Володимир Зеленський
Попередник: Василь Бурба
 
Народження: 4 січня 1986(1986-01-04)[1] (38 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Національність: українець
Країна:  Україна
Релігія: православне християнство
Освіта: Військова академія (2007)[1]
Шлюб: Буданова Маріанна Олександрівнаd
 
Військова служба
Приналежність: ЗСУ Збройні сили
Рід військ: Воєнна розвідка
Звання:  Генерал-лейтенант
Битви: російсько-українська війна (з 2014)
війна на сході України
Нагороди:
Герой України
Хрест бойових заслуг
Хрест бойових заслуг
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015
Нагрудний знак «За військову доблесть» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За військову доблесть» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Медаль «За особисті досягнення» II ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За особисті досягнення» II ст. (Міністерство оборони України)
Пам'ятний знак «За воїнську доблесть» (Міністерство оборони України)
Пам'ятний знак «За воїнську доблесть» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Орден Архистратига Михаїла II ступеня
Орден Архистратига Михаїла II ступеня

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Висловлювання у Вікіцитатах

Кири́ло Олексі́йович Буда́нов (нар. 4 січня 1986(19860104), Київ, УРСР) — український воєначальник, начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України (з 5 серпня 2020 року[2]), генерал-лейтенант[3]. Повний кавалер ордена «За мужність». Герой України (2024).

У жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від NV[4]. Учасник бойових дій[5].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 4 січня 1986 року в Києві.

Військову освіту здобув в Одеському інституті Сухопутних військ (2003—2007), факультет аеромобільних військ. Після закінчення якого служив у підрозділах спеціального призначення Головного управління розвідки Міноборони[6].

З 2007 року — служба в спецпідрозділах ГУР МОУ

У 2018—2020 роках виконував секретні завдання[6].

2020 рік — заступник директора департаменту Служби зовнішньої розвідки

5 серпня 2020 року указом Президента України призначений начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

З травня 2022 року очолює Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими та з липня 2022 комітет з питань розвідки при Президентові України.

У вересні 2023 року вступив до аспірантури «Острозької академії»[7].

У 2024 році закінчив Києво-Могилянську Бізнес-школу, курс «Стратегічна архітектура».

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

З 2014 року бере участь у Російсько-українській війні[8], зазнав трьох поранень[9][10]. Здебільшого інформація про спецоперації за участі Кирила Буданова у період з 2014 року залишається закритою. Лише деякі епізоди набули публічності.

У 2018—2020 роках виконував секретні завдання[6].

У 2016 році брав участь у спецоперації операції «Рейд у Крим». Спецоперація тривала з 6 по 8 серпня. Група у складі 5 спецпризначенців, яку очолював нинішній начальник ГУР МО України Кирило Буданов, висадилась на західному узбережжі окупованого Росією півострова Крим. Мета висадки полягала у доставці озброєння та вибухових засобів до спеціально підготовленого місця поблизу російських військових об'єктів, які Росія могла використовувати в разі початку повномасштабної агресії проти України. Під час рейду групі Кирила Буданова довелося вступити в бій з російською спецгрупою «Вимпел». За словами самого Кирила Буданова, бій тривав дві хвилини — українці знищили ворожі сили разом із їхнім командиром, героєм Першої та Другої чеченських воєн[11]. Тоді вдалося ліквідувати підполковника ФСБ Романа Каменєва та єфрейтора 247-го десантно-штурмового полку РФ Семена Сичова. Ще кілька співробітників ФСБ зазнали поранень. Група Кирила Буданова покинула півострів без втрат.

21 листопада 2021 року Кирило Буданов в інтерв'ю американському військовому виданню «Military Times[en]» детально описав заплановану на кінець січня — початок лютого 2022 року масштабну військову операцію Російської Федерації проти України, набагато руйнівнішу, ніж це було у 2014 році[12]. Незабаром після публікації інтерв'ю Буданова російське керівництво звинуватило Україну в підготовці до «силового сценарію розв'язання конфлікту на Донбасі», тоді як керівництво України взагалі відхрестилося від публічного попередження ГУР Міноборони України про війну з РФ[13][14][15][16].

Після початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року спецпідрозділи ГУР МОУ під командуванням Кирила Буданова зривали операцію з масштабної висадки підрозділу ВДВ та СПН для стрімкого входження в місто Київ, Гостомельського аеропорту (Бої за Гостомельський аеропорт).

У березні 2022 року Кирило Буданов спланував Повітряну операцію на Азовсталь. У межах операції впродовж березня — травня відбулося сім вертольотних рейсів, які здійснювали українські ВПС та бійці ГУР МО. Метою операції були забезпечення повітряного моста для постачання боєприпасів, медикаментів, засобів зв'язку, нових сил та евакуація важкопоранених.

У 2022 році під командуванням Кирила Буданова також відбувались бої за участі спецназу ГУР МОУ із визволення Бучі, Ірпіня, Капітанівки, Дмитрівки та оборона Сєвєродонецька.

За певними джерелами, у квітні 2022 року особисто брав участь у спецоперації ГУР МОУ зі звільнення від російських угруповань села Руська-Лозова в Харківській області. Деокупацію проводив підрозділ воєнної розвідки «Кракен».

Як керівник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, займається організацією та координуванням обмінів військовополоненими. Зокрема, у вересні 2022 року Буданов брав участь у наймасштабнішого обміну полоненими між Україною та РФ, коли додому повернулися 215 українських захисників, у тому числі понад 100 бійців і командирів «Азова»[6].

Спланував спецоперацію зі звільнення «Вишок Бойка» (серпень 2023 року) та брав участь у плануванні деокупації острова Зміїний (червень — липень 2022 року). Обидві локації мали стратегічне значення для відновлення Україною судноплавного коридора в Чорному морі.

У серпні та жовтні 2023 року під командуванням начальника ГУР МОУ Кирила Буданова підрозділи ГУР МОУ провели перші в умовах повномасштабної фази Російсько-української війни рейди на територію окупованого Кримського півострова, висадившись у районі мису Тарханкут[17][18][19].

Бойові підрозділи ГУР МО завдають ударів безпілотними системами по оперативному та стратегічному тилу ворога.

Під час повномасштабної фази Російсько-української війни безпілотники воєнної розвідки України атакували Сенатський палац на території Кремля, аеродроми, морські порти, склади озброєння, системи ППО та ПРО, літак дальньої аеророзвідки А-50 на території Білорусі та інші бойові літаки ворога, нафтопереробну інфраструктуру.

В інтерв'ю Національного телемарафону 16 березня 2024 року Кирило Буданов зазначив, що ефективні удари по енергетичних та інших стратегічних об'єктах Росії мають дві причини: розвиток технологій атакуючої сторони та вичерпання ресурсів Росії для захисту. Він додав, що величезні втрати російської армії впливають на здатність країни обороняти свої об'єкти[20].

Реалізовуючи концепцію Кирила Буданова про демілітаризацію Чорного моря та виведення Чорноморського флоту ВМФ Росії з АР Крим, для ГУР МО були розроблені багатоцільові надводні безпілотні човни Magura V5. Упродовж 2023—2024 років підрозділ ГУР МОУ Group-13 здійснили за допомогою цих дронів серію успішних уражень по човнах Чорноморського флоту РФ, що базується біля узбережжя Криму.

У квітні 2023 року Лефортовський суд Москви заочно «арештував» Кирила Буданова за звинуваченням у створенні терористичної організації, підготовки до теракту в складі організованої групи, незаконному обороті зброї та вибухових пристроїв[21].

Повернення з російського полону командирів полку «Азов», 2022 рік

Як керівник ГУР МО, Буданов активно комунікує з очільниками світових спецслужб і військових відомств, здійснив низку офіційних та неофіційних міжнародних візитів з метою координації розвідувальних дій і активізації військово-технічної допомоги Україні. Зокрема, здійснив візити до США, Великобританії, Болгарії, Туреччини тощо.

За керівництва Буданова тривають зміни в структурі і методах роботи ГУР МОУ. Створюються і розвиваються нові підрозділи, розширюється діапазон спеціалізації бойових підрозділів, спецслужба в умовах війни стала однією з найвідоміших у світі, активно впливаючи на інформаційне поле[22][23].

7 вересня 2023 року наказом президента Зеленського підвищений у званні до генерала-лейтенанта[3].

Замах у 2019 році

[ред. | ред. код]

Керівник Головного управління розвідки Кирило Буданов пережив понад десять замахів на своє життя[24]. Зокрема, 4 квітня 2019 року автомобіль Chevrolet Evanda Буданова підірвав росіянин із документами на ім'я Олексія Ломаки. Він встановив міну, але вона здетонувала передчасно. Зловмисника й диверсійну групу затримали[8][5].

Сім'я

[ред. | ред. код]
  • Друга дружина Маріанна (з 2013 року) — за освітою психолог, у 2015—2017 займалася волонтерською діяльністю в Головному військовому шпиталі в Києві, балотувалася в депутати Київради[25] від партії «Удар» (2020)[26], радниця Віталія Кличка з питань виявлення та запобігання корупції у сфері молодіжної політики та спорту[25]. 28 листопада 2023 стало відомо, що Маріанну було отруєно важкими металами[27][28].
  • Кирило Буданов з дружиною Маріанною Будановою є вірянами ПЦУ.[29]

Ідеї та погляди

[ред. | ред. код]

Кирило Буданов був переконаний у намірах Росії розпочати повномасштабне вторгнення в Україну та суттєве розширення поля бойових дій[30]. Активно просуває ідею щодо необхідності повернути під контроль України півострів Крим та вибити військові сили РФ з акваторії Чорного моря як ключовий елемент для перемоги над Росією.

У ворога не буде панування у морі ніколи, що б вони там собі не придумували. Це наше Чорне море, це наші вишки, наш Крим, наш Зміїний острів[31].

В умовах повномасштабної фази Російсько-української війни Кирило Буданов системно притримується позиції щодо необхідності перенесення бойових дій на територію ворога:

Війна повинна бути перенесена на іншу територію, якою, зрозуміло, для нас є росія, а також на території, де знаходиться їхній вплив[32].

Основним союзником Росії в умовах повномасштабної війни з Україною вважає Північну Корею:

Основний союзник росії — Північна Корея, яка постачає їм великі обсяги озброєння. Що є критично важливо. Допомога від Білорусі та Ірану досить обмежена. Наразі наша велика проблема саме Північна Корея.

Під час форуму United24 Кирило Буданов заявив:

Системи модернізуються. Технології освоюються. З'являються нові технології. Тож з часом ми побачимо, мабуть, повну домінацію безекіпажних морських суден над звичними бойовими кораблями. Як мінімум, у закритих акваторіях або напівзакритих, як Чорне море, Середземне море тощо. Це ― точно шлях розвитку[33].

Особисті вподобання

[ред. | ред. код]

Військові звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Почесний докторський ступінь («Doctor Honoris Causa») Київської школи економіки за досягнення у розвитку української державності, убезпеченні української нації та стратегічну співпрацю з освітніми та науковими інституціями[45].
  • Низка іноземних нагород (Судан, Чехія, Молдова).

Цитати

[ред. | ред. код]

Гітлерівський нацизм і путінський рашизм — це однакові ракові пухлини, боротьба з якими, як і раніше, має опиратися на мобілізацію безпрецедентних ресурсів[46].

Ми маємо розуміти, що після перемоги України в якомусь видозміненому вигляді, все ж таки частинка від Російської Федерації залишиться поряд з нами[47].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б ЛІГАБізнесІнформ — 1991.
  2. Указ Президента України № 308/2020 «Про призначення К.Буданова начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України». [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.], Президент України, 5 серпня 2020
  3. а б https://www.president.gov.ua/documents/5642023-48021. Архів оригіналу за 11 лютого 2024. Процитовано 7 вересня 2023.
  4. Генерали перемоги. НВ називає 25 найвпливовіших українських військових [Архівовано 2022-12-30 у Wayback Machine.] // НВ. — 2022.
  5. а б Крим, Донбас, гібридні війни, дезінформація: новий начальник ГУР назвав завдання на посаді. Новинарня (укр.). 10 серпня 2020. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 11 серпня 2020.
  6. а б в г Генерали перемоги. НВ називає 25 найвпливовіших українських військових. nv.ua. Архів оригіналу за 30 грудня 2022. Процитовано 19 жовтня 2022.
  7. Шевченко, Тарас (13 Вересня 2023). Кирило Буданов вступив до одного з рівненських ЗВО. https://chasdiy.org. Час ДІй. Архів оригіналу за 7 вересня 2024. Процитовано 13 Вересня 2023.
  8. а б Воєнна розвідка України отримала нового очільника | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 28 листопада 2023.
  9. Доля розвідника № 1. Коли і чому життя керівника ГУР Кирила Буданова перетворилось на одну велику спецоперацію — профайл NV. nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 25 травня 2023. Процитовано 25 травня 2023.
  10. Exclusive: Spy chief opens up about back and neck injuries in NV interview. english.nv.ua (англ.). Архів оригіналу за 24 травня 2023. Процитовано 25 травня 2023.
  11. Exclusive: The rise of Military Intelligence chief Kyrylo Budanov — NV profile. english.nv.ua (англ.). Архів оригіналу за 29 травня 2023. Процитовано 29 травня 2023.
  12. Altman, Howard (20 листопада 2021). Russia preparing to attack Ukraine by late January: Ukraine defense intelligence agency chief. Military Times (англ.). Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 28 листопада 2023.
  13. Росія готується до нового нападу на Україну в січні-лютому – голова ГУР Міноборони (укр.). Радіо Свобода. 21 листопада 2021. Архів оригіналу за 22 січня 2023. Процитовано 23 січня 2023.
  14. Україна звинувачує Росію у підготовці нападу. Кремль каже, що це США нагнали сил з-за океану (укр.). BBC News | Україна. 21 листопада 2021. Архів оригіналу за 23 січня 2023. Процитовано 23 січня 2023.
  15. Росія готується напасти на Україну взимку - розвідка (укр.). Deutsche Welle. 21 листопада 2021. Архів оригіналу за 22 січня 2023. Процитовано 23 січня 2023.
  16. Голова української розвідки озвучив терміни можливого нападу Росії. Кремль відреагував (укр.). Суспільне | Новини. 21 листопада 2021. Архів оригіналу за 23 січня 2023. Процитовано 23 січня 2023.
  17. До літа війна має завершитись, далі – розпад РФ, – Буданов. novynarnia.com (укр.). 18 жовтня 2022. Архів оригіналу за 19 жовтня 2022. Процитовано 19 жовтня 2022.
  18. У військовій розвідці України розкрили деталі висадки десанту на мисі Тарханкут 24 серпня. Крым.Реалии (укр.). 22 вересня 2023. Архів оригіналу за 5 серпня 2024. Процитовано 5 серпня 2024.
  19. Присяжнюк, Владислава (4 жовтня 2023). У Міноборони РФ заявили про спробу висадки десанту ЗСУ у Криму. Суспільне Крим. Архів оригіналу за 5 серпня 2024. Процитовано 5 серпня 2024.
  20. Удари по ворожих НПЗ і складах зброї: Буданов відповів, як це може вплинути на бойові дії. 24 Канал (укр.). 16 березня 2024. Архів оригіналу за 5 серпня 2024. Процитовано 5 серпня 2024.
  21. Лефортовский суд Москвы заочно арестовал главу украинской разведки Кирилла Буданова. Meduza (рос.). Архів оригіналу за 29 травня 2023. Процитовано 29 травня 2023.
  22. Schrijver, Peter (28 травня 2024). From the Shadows to the Social Sphere: Ukraine’s Strategy of Engagement. Irregular Warfare Initiative (амер.). Архів оригіналу за 5 серпня 2024. Процитовано 5 серпня 2024.
  23. Політ сови крізь бурю. Українська воєнна розвідка в умовах повномасштабного вторгнення — DSnews.ua. www.dsnews.ua (укр.). 7 вересня 2023. Архів оригіналу за 5 серпня 2024. Процитовано 5 серпня 2024.
  24. Свобода, Радіо (27 серпня 2023). Буданов пережив понад десять замахів на своє життя – ГУР. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 5 серпня 2024. Процитовано 5 серпня 2024.
  25. а б Палка любителька ін'єкцій: як виглядає дружина головного розвідника України Буданова (ФОТО). Радіо ТРЕК (укр.). 3 жовтня 2022. Архів оригіналу за 23 січня 2023. Процитовано 28 листопада 2023.
  26. Який вигляд має дружина головного розвідника України Буданова (фото). www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 28 листопада 2023. Процитовано 28 листопада 2023.
  27. Отруєння дружини Кирила Буданова. Як це сталося. Архів оригіналу за 2 грудня 2023. Процитовано 2 грудня 2023.
  28. Дружину Буданова отруїли, - джерело. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 3 грудня 2023. Процитовано 4 грудня 2023.
  29. Бережанський, Ігор (30 жовтня 2024). Капелан ГУР розповів, про що молиться Кирило Буданов. ТСН (Укр) .
  30. Свобода, Радіо (21 листопада 2021). Росія готується до нового нападу на Україну в січні-лютому – голова ГУР Міноборони. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 22 січня 2023. Процитовано 5 серпня 2024.
  31. Буданов: Дії ГУР у Чорному морі - це підготовка до серйозної операції в Криму. espreso.tv (укр.). Архів оригіналу за 5 серпня 2024. Процитовано 5 серпня 2024.
  32. Наталія Мосейчук (1 вересня 2023), Мосейчук + Буданов, архів оригіналу за 5 серпня 2024, процитовано 5 серпня 2024
  33. Кирило Буданов спрогнозував домінацію морських дронів над звичними бойовими кораблями. armyinform.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 5 серпня 2024. Процитовано 5 серпня 2024.
  34. Головний кіт-розвідник Гюнтер мешкає у ГУР Міноборони. umoloda.kyiv.ua (укр.). Архів оригіналу за 17 травня 2023. Процитовано 17 травня 2023.
  35. 10 маловідомих фактів з життя Кирила Буданова, які можуть вас здивувати. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 16 жовтня 2023. Процитовано 16 жовтня 2023.
  36. а б Контрнаступ вже почався? Буданов: про Лукашенка, переговори, шпигунів, кінець війни і особисте (укр.), архів оригіналу за 16 травня 2023, процитовано 17 травня 2023
  37. Указ Президента України № 428/2021 «Про присвоєння військового звання». Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  38. Указ Президента України № 207/2022 «Про присвоєння військового звання генерал-майора бригадному генералу БУДАНОВУ Кирилу Олексійовичу». [Архівовано 3 квітня 2022 у Wayback Machine.], Президент України, 3 квітня 2022
  39. Указ Президента України № 564-2023 «Про присвоєння військового звання генерал-лейтенанта генерал-майору БУДАНОВУ Кирилу Олексійовичу» [Архівовано 2024-02-11 у Wayback Machine.], Президент України, 7 вересня 2023
  40. Указ Президента України від 8 лютого 2024 року № 57/2024 «Про присвоєння К.Буданову звання Герой України»
  41. Указ Президента України від 23 серпня 2022 року № 591/2022 «Про нагородження відзнакою Президента України "Хрест бойових заслуг"»
  42. Володимир Зеленський вручив високі державні нагороди людям, завдяки яким Україна зберігає свою незалежність [Архівовано 2023-10-11 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 24 серпня 2022 р
  43. Кирило Буданов та офіцери ГУР МОУ зустрілись з Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм і отримали високі відзнаки Православної Церкви України. gur.gov.ua. Архів оригіналу за 9 грудня 2022. Процитовано 8 листопада 2022.
  44. Митрополит Епіфаній зустрівся з начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 7 грудня 2022. Процитовано 7 грудня 2022.
  45. Kulish, Hnat. «Ви завжди маєте бути номером один» — Кирило Буданов привітав із випускним магістрів Київської школи економіки. Kyiv School of Economics (укр.). Архів оригіналу за 5 серпня 2024. Процитовано 5 серпня 2024.
  46. Війна путінського режиму загрожує всій демократичній моделі світу, як раніше існування Гітлера — Кирило Буданов. armyinform.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 5 серпня 2024. Процитовано 5 серпня 2024.
  47. "З Росією буде пов'язано ще багато роботи": Буданов про те, чим займеться ГУР після перемоги. ТСН.ua (укр.). 1 вересня 2023. Архів оригіналу за 5 серпня 2024. Процитовано 5 серпня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]