Кірпічніков Анатолій Миколайович
Кірпічніков Анатолій Миколайович | |
---|---|
Народився | 25 червня 1929 Ленінград, РСФРР, СРСР |
Помер | 16 жовтня 2020 (91 рік) Санкт-Петербург, Росія |
Країна | Росія[1] СРСР |
Діяльність | історик, археолог |
Alma mater | Інститут історії Санкт-Петербурзького державного університетуd Санкт-Петербурзький державний університет |
Галузь | археологія, історія, археолог і медієвістика |
Заклад | Інститут археології РАН Інститут історії матеріальної культури РАН |
Вчене звання | професор[d] |
Науковий ступінь | доктор історичних наук |
Науковий керівник | Каргер Михайло Костянтинович |
Відомі учні | Oleg Dvurechenskyd Klim Zhukovd Leonid Makarovd Aleksandr Musind Aleksandr Saksad |
Аспіранти, докторанти | Oleg Dvurechenskyd Leonid Makarovd Klim Zhukovd[2] |
Нагороди | |
Кірпічніков Анатолій Миколайович у Вікісховищі |
Анатолій Миколайович Кирпи́чников (рос. Анатолий Николаевич Кирпичников; 25 червня 1929, Санкт-Петербург — 16 жовтня 2020) — російський археолог, доктор історичних наук.
Закінчив Ленінградський університет у 1953 році. Після цього працював у Артилерійському історичному музеї. Від 1958 року є співробітником Інституту історії матеріальної культури РАН: у 1974—2005 роках — завідувач відділу слов'яно-фінської археології, від 2005 — головний науковий співробітник. Керівник Староладозької археологічної експедиції Інституту (від 1972). Доктор історичних наук (1975), заслужений діяч науки і техніки Російської Федерації (1991).
Основний напрям наукових досліджень — військова справа (зброя, оборонні споруди, фортеці) Київської Русі IX—XIII століть.
У 1966 р. стверджував, що зміг прочитати надпис кирилицею на одному з мечів Київської Русі. Таким чином начебто доводив існування власного виробництва зброї у Київській Русі. Згодом версія про наявність кириличного надпису на мечі була спростована — надпис виявився латиничним[3]. Крім того Кірпічніков вирішив відкинути попередню інформацію про походження цього меча з околиць Києва. Натомість він приписав йому знаходження у селищі Хвощове, що на Полтавщині, сплутавши його зі згадкою скіфського парадного меча IV ст. до н. е. у описі каталогу Полтавського музею.[4][5]
Брав участь у розкопках в Україні: у Переяславі (1949), поблизу села Білогородка Київської області (1952–53), поблизу Шепетівки у Хмельницькій області (1957–64).
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://militaryconference.spb.ru/files/dress_2016.pdf
- ↑ Про хунвейбінів від національної історії
- ↑ Андрощук Федір. Музей і національний проєкт. — Київ, 2024. — С. 201.
- ↑ Від Десятинної церкви до Національного музею історії України: про що розповідає нова книжка Федора Андрощука
- Івакін Г. Ю. Кирпичников Анатолій Миколайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6472-4.
- АНАТОЛІЮ МИКОЛАЙОВИЧУ КІРПІЧНИКОВУ — 80! [Архівовано 3 Листопада 2018 у Wayback Machine.] / Археологія, 2010, № 1
- Народились 25 червня
- Народились 1929
- Уродженці Санкт-Петербурга
- Померли 16 жовтня
- Померли 2020
- Померли в Санкт-Петербурзі
- Випускники Санкт-Петербурзького університету
- Співробітники Інституту археології РАН
- Співробітники ІІМК РАН
- Доктори історичних наук
- Кавалери ордена Пошани (Російська Федерація)
- Нагороджені медаллю «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «У пам'ять 1000-річчя Казані»
- Нагороджені медаллю «Ветеран праці»
- Нагороджені медаллю «В пам'ять 250-річчя Ленінграда»
- Нагороджені бронзовою медаллю ВДНГ
- Заслужені діячі науки Російської Федерації
- Заслужені діячі науки РРФСР
- Російські археологи
- Доктори історичних наук Росії