Кірпічніков Анатолій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кірпічніков Анатолій Миколайович
Народився25 червня 1929(1929-06-25)
Ленінград, РСФРР, СРСР
Помер16 жовтня 2020(2020-10-16) (91 рік)
Санкт-Петербург, Росія
Країна Росія[1]
 СРСР
Діяльністьісторик, археолог
Alma materІнститут історії Санкт-Петербурзького державного університетуd
Галузьархеологія
ЗакладІнститут археології РАН
Науковий ступіньдоктор історичних наук
Науковий керівникКаргер Михайло Костянтинович
Відомі учніOleg Dvurechenskyd
Аспіранти, докторантиOleg Dvurechenskyd
Leonid Makarovd
Klim Zhukovd[2]
Нагороди
Орден Пошани (Російська Федерація) Медаль «У пам'ять 1000-річчя Казані»
бронзова медаль ВДНГ заслужений діяч науки Російської Федерації заслужений діяч науки РРФСР

Анатолій Миколайович Кирпи́чников (рос. Анатолий Николаевич Кирпичников; 25 червня 1929(19290625), Санкт-Петербург — 16 жовтня 2020) — російський археолог, доктор історичних наук.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчив Ленінградський університет у 1953 році. Після цього працював у Артилерійському історичному музеї. Від 1958 року є співробітником Інституту історії матеріальної культури РАН: у 1974—2005 роках — завідувач відділу слов'яно-фінської археології, від 2005 — головний науковий співробітник. Керівник Староладозької археологічної експедиції Інституту (від 1972). Доктор історичних наук (1975), заслужений діяч науки і техніки Російської Федерації (1991).

Основний напрям наукових досліджень — військова справа (зброя, оборонні споруди, фортеці) Київської Русі IX—XIII століть.

У 1966 р. стверджував, що зміг прочитати надпис кирилицею на одному з мечів Київської Русі. Таким чином начебто доводив існування власного виробництва зброї у Київській Русі. Згодом версія про наявність кириличного надпису на мечі була спростована — надпис виявився латиничним[3]. Крім того Кірпічніков вирішив відкинути попередню інформацію про походження цього меча з околиць Києва. Натомість він приписав йому знаходження у селищі Хвощове, що на Полтавщині, сплутавши його зі згадкою скіфського парадного меча IV ст. до н. е. у описі каталогу Полтавського музею.[4][5]

Брав участь у розкопках в Україні: у Переяславі (1949), поблизу села Білогородка Київської області (1952–53), поблизу Шепетівки у Хмельницькій області (1957–64).

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]