Кисіль Іван Гордійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кисіль Іван Гордійович
Народження15 (27) січня 1896
Мирівка, Кагарлицький район, Київська округа, Київська губернія, Російська імперія
Смерть25 липня 1971(1971-07-25) (75 років)
 Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Російська імперія
 УНР
Жанрпортрет і пейзаж
НавчанняРеспубліканська художня школа імені Тараса Шевченка (1919) і Київський художній інститут (1925)
Діяльністьхудожник, педагог
ВчительКричевський Федір Григорович і Кричевський Василь Григорович
ЧленАсоціація художників Червоної України і Національна спілка художників України
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
орден Червоної Зірки медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кисіль.

Іван Гордійович Кисі́ль (27 січня 1896, Мирівка[1][a] — 25 липня 1971, Київ) — український радянський художник; член Асоціації художників Червоної України з 1923 року та Спілки радянських художників України з 1938 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 15 [27] січня 1896(18960127) року в селі Мирівці (нині Обухівський район Київської області, Україна). 1919 року закінчив Київську художню школу; 1925 року — Київський художній інститут, де навчався у Федора і Василя Кричевських.

Упродовж 1925—1931 років викладав у Києві в художньому технікумі, а у 1930—1931 роках — фотокінотехнікумі. Брав участь у німецько-радянській війні з 1941 року. Нагороджений орденом Червоної Зірки (11 квітня 1945), медалями «За оборону Ленінграда» (12 червня 1943) і «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945)[1]. Мешкав у Києві. Помер у Києві 25 липня 1971 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював у галузі станкового живопису, графіки, монументального мистецтва. Автор олійних пейзажів, портретів, тематичних картин. Серед робіт:

живопис
  • «Прикордонники» (1937);
  • «Переправа» (1943);
  • «Виборзька фортеця» (1945);
  • «Київська ТЕЦ» (1946—1947; Національний музей історії України);
  • серія «Бориславські нафтопромисли» (1947);
  • «Під Корсунем-Шевченківським» (1947);
  • «Колгоспне квітникарство» (1949);
  • «Зима. Іній» (1951);
  • «Хвиля» (1957);
  • «Дніпро біля Канева» (1958);
  • «Прибій» (1964);
  • «Натюрморт» (1965);
  • «Осінь в Каневі» (1969);
  • «Берег моря» (1960—1970);
  • «Ґенуезька фортеця» (1960—1970);
  • «Яблуня квітуча» (1971);
  • «Півонії» (1971).

Низку робіт присвятив Тарасу Шевченку:

Брав участь у виставках з 1924 року, всеукраїнських з 1927 року, зокрема:

  • Всеукраїнська ювілейна виставка, присвяченої 10-річчю Жовтня (1927; пересувна містами України);
  • 3-я Всеукраїнська художня виставка Наркомосу УРСР (1930; пересувна містами України);
  • республіканська шевченківська виставка (1941);
  • 1-ша виставка робіт художників-фронтовиків (1943);
  • 3-я виставка художників Ленінградського фронту (1945; Ленінград);
  • виставка образотворчого мистецтва УРСР (1951);
  • ювілейна художня виставка УРСР (1957);
  • художня виставка, присвячена 100-річчю від дня смерті Тараса Шевченка (1961; Київ)[2].

Персональні виставки відбулися у Виборзі у 1945 році, Києві у 1955—1956 і 1973 роках.

Зауваги

[ред. | ред. код]
  1. ↑ В Енциклопедії сучасної України вказана дата народження 17 січня 1896, а місце народження — місто Миронівка.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Кисель Иван Гордеевич / Память народа. [Архівовано 11 Листопада 2021 у Wayback Machine.](рос.)
  2. ↑ а б в Інвестиції в мистецтво. [Архівовано 11 Листопада 2021 у Wayback Machine.](рос.)

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кисіль_Іван_Гордійович&oldid=39734408