Перейти до вмісту

Китобійний промисел в Японії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Китобійний промисел в Японії — галузь економіки Японії, спрямований на вилов та переробку китоподібних. У зв'язку із забороною на комерційний забій, прийнятим Міжнародною китобійною комісією (МКК), в Японії китобійний промисел замаскований під вилов китів з метою наукових досліджень.

Під прапором Японії діє єдина в світі на даний момент (2017 рік) плавуча китобійна база Ніссін Мару.

Історія

[ред. | ред. код]

Початком китобійного промислу в Японії вважається 12 століття. Організований прибережний вилов почався приблизно в 1570-тих роках.

Вилов китів в районі Тайдзі. Період Едо

Реставрація Мейдзі

[ред. | ред. код]

Початок промислового промислу відноситься до 1890-тих років, до періоду індустріалізації Японії. Активне впровадження найсучасніших (на той момент) норвезьких китобійних технологій (парові китобійні судна з гарпунними гарматами, винайденими Свеном Фойном) пов'язане з ім'ям Юро Ока (1870—1923) — японським бізнесменом-реформатором японської китобійної галузі.

Юро Ока, фотографія 1923 р.

Конкуренція з російськими китобоями в корейських водах вивела це питання у політичну площину. Отримання компанією Оки 11 січня 1904 року ліцензії на промисел від Кореї, перемога Японії в Російсько-японській війні і захоплення російських китобійних суден[1] зробила його монополістом в корейських водах.

Друга світова війна

[ред. | ред. код]

Під час другої світової війни далекі походи японських китобоїв припинилися, обмежившись прилеглими морями, крім того, більшість чоловіків-китобоїв були мобілізовані на флот. Промисел навколо Бонін припинився в березні 1945 року, коли острови були захоплені ВМФ США. Відразу після окупації Японії, вже в листопаді 1945 року, МакАртур дозволив китобійний промисел в Японії як джерело м'яса і китового жиру. У 1947 році китове м'ясо становило майже половину всього м'ясного раціону Японії.

Японська марка з гарпунером, 1949 рік

У 1954 році урядовим актом китове м'ясо було включено в раціон японських школярів початкової та середньої школи.

Промисел після прийняття мораторію

[ред. | ред. код]

23 липня 1982 року члени Міжнародної комісії з промислу китів проголосували за прийняття мораторію на весь комерційний китобійний промисел, починаючи з сезону 1985-86 років. Японія подала офіційний протест проти мораторію в 1982 році, але відкликала його в 1987 році.

У 1987 році Японія припинила комерційний промисел у водах Антарктики, але в той же рік розпочала програму наукового промислу (JARPA — англ. Japanese Research Program in Antarctica). Ця програма тривала до 2005 року, коли її змінила нова програма — JARPA II.

Китове м'ясо на одному з ринків Токіо. 2008 рік

У 2010 році Австралія подала позов до Міжнародного суду ООН на Японію за проведення кампанії комерційного китобійного промислу, забороненого в 1986 році МКК, в територіальних водах Австралії. У позові було заявлено, що японська програма забою китів всупереч твердженням властей не переслідує ніяких наукових цілей, а є тільки комерційним промислом.[2]

31 березня 2014 року міжнародний суд ООН підтримав[3] позов Австралії і зобов'язав Японію призупинити полювання на китів в Антарктиці, яка не відповідає статусу наукових досліджень.[4] Японія заявила, що готова підкоритися забороні.[5]

Однак в 2015 році риболовне агентство Японії оголосило, що знову має намір полювати на китів, проте обмежить їх кількість. На думку японських експертів, вбивство 333[6] китів на рік жодним чином не вплине на їх популяцію. У 2015 році Японія порушила заборону суду ООН і оголосила про початок нової кампанії. Квота була зменшена до 300 особин. У грудні 2015 року чотири китобійні судна відпливли в Антарктику. Активісти ООМФ відправили в Південний океан свої кораблі.[7]

Протистояння[8] японських китобоїв і природозахисних організацій викликає велику кількість взаємних звинувачень, погроз і насильницьких дій, які широко висвітлюються в ЗМІ.[9]

Є відомості[10], що в Японії триває також і браконьєрський вилов китоподібних.

У 2014 році Міжнародний суд ООН наказав Японії припинити китовий промисел в водах Антарктики, проте влада країни не виконала цього рішення, хоча і скоротила число видобутих особин.[11]

В кінці 2018 року Японія вирішила вийти з Міжнародної комісії з промислу китів (IWC) і, починаючи з липня 2019 року, вперше за 30 років відновила комерційний китобійний промисел.[12]

Схвалення в Японії

[ред. | ред. код]


«Цікаво, що продовження полювання на китів піддтримують 60 % громадян країни [Японії]. Між іншим, за результатами проведеного японською пресою опитування, регулярно споживають китове м'ясо всього 4 %, а 10 % вживає його вкрай рідко. 37 % японців зізнались, що ніколи не пробували на смак цей продукт. Тим не менш, понад 50 % населення впевнені, що традицію полювання на морських ссавців переривати не варто».

— Япония продолжит охоту на китов [Архівовано 29 Грудня 2018 у Wayback Machine.]

Промисел дельфінів

[ред. | ред. код]

У національному парку Тайдзі на заході Японії щорічно з вересня по квітень відкрито сезон загінного полювання на дельфінів.

У 2009 році вийшов американський документальний фільм «Бухта» про полювання на дельфінів в Тайдзі.

Японська сторона пояснює[13] те, що відбувається, наявністю давніх традицій і тим, що дельфіни не підпадають під захист мораторію МКК.

За підрахунками екологів, за період з 2000 по 2014 рік біля берегів Тайдзі було вбито близько 18 000 дельфінів семи різних видів.[13]

Інститут дослідження китоподібних

[ред. | ред. код]

Інститут дослідження китоподібних (Institute of Cetacean Research: (яп. ICR, 日本鯨類研究所, Nihon Geirui Kenkyūjo) — японська некомерційна організація з вивчення китоподібних,[14] заснована в 1987 році на базі Інституту дослідження китів, заснованого в 1947.

Під егідою цієї організації проводиться основний вилов китів японськими китобоями, офіційно — з науковими цілями. Багато міжнародних природоохоронних організацій прямо називають даний вилов комерційним і таким, що порушує мораторій МКК.

У 2014 році Міжнародний суд в Гаазі, розглядаючи позов Австралії, спрямований на заборону Японії вилову китів в Антарктиці, постановив: «Суд дійшов висновку, що спеціальні дозволи, які отримала Японія на вилов і забій китів в рамках програми JARPA II, не мають на меті наукові дослідження у відповідності з Міжнародною конвенцією по врегулюванню китобійного промислу». З 1988 до початку 2011 року в рамках дослідницької програми Інституту Японією було вбито 13,663 китів різних видів.

Склад китобійної флотилії Інституту:

Навантаження 2 туш — матері з дитинчам малого полосатика. Видно напис «Легальні дослідження для ICR»
  • Плавуча база і завод:
  • Гарпунні судна:
    • Yushin Maru
    • Yushin Maru No. 2
    • Yushin Maru No. 3
  • Судна, призначені для виявлення китів:
    • Kaiko Maru No. 8[15]
    • Kyoshin Maru
  • Кораблі підтримки:
    • Hyio Maru[16]
    • Sun Laurel[17]
    • Shonan Maru No. 2
    • Fukuyoshi Maru No. 68[18]

В даний час японськими китобійними кампаніями керує Нісісвакі Сігетосі.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ «Слава». Записки советских китобоев. Одесса, 1952. С. 5.
  2. ↑ Australia rules Japanese whaling illegal. NewsCientist,15 January 2008. Архів оригіналу за 17 серпня 2010.
  3. ↑ Суд в Гааге обязал Японию приостановить охоту на китов. Архів оригіналу за 28 Грудня 2017. Процитовано 12 Вересня 2019.
  4. ↑ Япония сожалеет о принятии запрета на китобойный промысел в Антарктике. РИА Новости. 31 марта 2014 года. Архів оригіналу за 5 Березня 2016. Процитовано 12 Вересня 2019.
  5. ↑ Japan accepts court ban on Antarctic whaling. BBC News. 31 березня 2014. Архів оригіналу за 9 Вересня 2019. Процитовано 12 Вересня 2019.
  6. ↑ Япония продолжит охоту на китов после годового перерыва, 28.11.2015. Архів оригіналу за 29 Січня 2022. Процитовано 12 Вересня 2019.
  7. ↑ Японские китобои вновь вышли на промысел. Архів оригіналу за 14 Вересня 2016. Процитовано 12 Вересня 2019.
  8. ↑ Японские китобои подтверждают эффективность действий Общества «Морской пастух». Архів оригіналу за 12 Лютого 2018. Процитовано 12 Вересня 2019.
  9. ↑ Японские китобои таранят катер экологов. Архів оригіналу за 20 Вересня 2016. Процитовано 12 Вересня 2019.
  10. ↑ Китобойный промысел Японии (Фото). Архів оригіналу за 26 Жовтня 2019. Процитовано 12 Вересня 2019.
  11. ↑ Впервые за 30 лет Япония возобновит коммерческий китобойный промысел. Архів оригіналу за 19 Лютого 2019. Процитовано 12 Вересня 2019.
  12. ↑ Япония объявила о возобновлении китобойного промысла. Архів оригіналу за 19 Лютого 2019. Процитовано 12 Вересня 2019.
  13. ↑ а б Япония оправдывает охоту на дельфинов. Архів оригіналу за 1 Березня 2019. Процитовано 12 Вересня 2019.
  14. ↑ ICR: Overview and Purpose. Архів оригіналу за 10 Грудня 2019. Процитовано 12 Вересня 2019.
  15. ↑ В настоящее время судно используется китобоями. Ранее японцы не использовали их несколько лет с 2010 года
  16. ↑ Корабль также известен как Oriental Bluebird. Он служил для заправки топливом флотилии.
  17. ↑ Начиная с 2010 года, данное судно используется для заправки флотилии топливом.
  18. ↑ Был нанят Институтом для слежки за активистами «Морского пастуха».
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Китобійний_промисел_в_Японії