Кияцьке озеро
| Кияцьке озеро | ||||
|---|---|---|---|---|
  | ||||
| 46°00′00.0″ пн. ш. 33°54′22.6″ сх. д. / 46.000000° пн. ш. 33.906278° сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |
 Україна  і  Росія | |||
| Регіон |
Автономна Республіка Крим Республіка Крим | |||
| Розташування | Крим | |||
| Прибережні країни |
Україна | |||
| Геологічні дані | ||||
| Тип | солоне | |||
| Група озер | Перекопська | |||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні | 12,5 км² | |||
| Глибина середня | 2 м | |||
| Довжина | 10 км | |||
| Ширина | 2 км | |||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| Інше | ||||
| Geonames |
705723 | |||
| Код ДВР Росії |
21020000111106300000270 | |||
  Кияцьке озеро (Україна) | ||||
 Кияцьке озеро (Автономна Республіка Крим) | ||||
| ||||
|
| ||||
Кия́цьке озеро, також Тарханське озеро, Кият — солоне озеро в системі Перекопських озер, у Красноперекопському районі АР Крим. Довжина 10 км, ширина 2 км, пл. 12,5 км², пересічна глибина 2 м.[1] Улоговина неправильної овальної форми. Береги круті, урвисті, у східній та північно-східній частинах заввишки до 6–8 м, складені з жовто-бурих четвертинних суглинків. Живлення за рахунок підземних і поверхневих вод. Солоність 22–26 ‰. Відбувається щорічно природне осідання солі. Донні відклади представлені сірими та темно-сірими мулами (їхня товща доходить до 4 м). Вода забруднена промисловими стоками.[1] Каналом сполучене з Кирлеуцьким озером.[2]
- Понизовский А. М. Соляные ресурсы Крыма. — Симферополь, 1965. (рос.)
- Олиферов А. Н., Тимченко З. В. Реки и озера Крыма. — Симферополь, 2005. (рос.)
- ↑ а б А. М. Оліферов (2013). Кияцьке. Енциклопедія сучасної України (електронне видання). Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Архів оригіналу за 11 Березня 2018. Процитовано 8 березня 2018. (англ.)
- ↑ Кияцьке озеро. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.