Клепіков Олександр Сергійович
| Клепіков Олександр Сергійович | ||||
|---|---|---|---|---|
 Сержант | ||||
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження | 10 травня 1993 Сімферополь, Україна | |||
| Смерть | 5 квітня 2022 (28 років) Поблизу селищ Межиріч та Новоселівка, Пологівський район, Запорізька область, Україна | |||
| Поховання | Лісове кладовище | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Alma Mater | Чорноморський національний університет імені Петра Могили | |||
| Псевдо | «Борян» | |||
| Військова служба | ||||
| Роки служби | 2014 — 2018, 2022 | |||
| Приналежність | Україна | |||
| Вид ЗС |  Збройні сили | |||
| Рід військ |  ГУР | |||
| Формування |  10 ОЗСП | |||
| Війни / битви | ||||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
Олекса́ндр Сергі́йович Кле́піков (нар. 10 травня 1993, Сімферополь, Україна — пом. 5 квітня 2022, поблизу селищ Межиріч та Новоселівка, Пологівський район, Запорізька область, Україна) — український військовик, учасник російсько-української війни, активний учасник Революції гідності і кримського супротиву 2013—2014 років.
Народився 10 травня 1993 року в місті Сімферополь. Навчався у місцевій середній школі № 23, після її закінчення проходив навчання у технікумі інформаційних технологій. З дитинства захоплювався подорожами, історією і спортом, зокрема футболом, під час гри в який отримав свій майбутній позивний «Борян», на честь улюбленого воротаря Фаб'єна Бартеза[1]. Був одним із лідерів ультрас сімферопольського футбольного клубу «Таврія»[2][3][4].
Впродовж життя в Криму був активним учасником проукраїнських рухів і різноманітних акцій, спрямованих на боротьбу проти «Руського блоку» та інших проросійських організацій півострова. У 2013 році, під час Революції гідності, був одним з лідерів руху та активно просував підписання «фанатського перемир'я». Активний учасник кримського супротиву 2013—2014 років, а також революційних подій на Майдані. Брав участь в акціях перед військовою частиною в Сімферополі та в Севастополі і сутичках з проросійськими силами[5].
9 березня 2014 року, після проукраїнської акції біля пам'ятника Тарасові Шевченку у Севастополі і зіткнень із місцевою «самообороною», затриманий спецпідрозділом «Беркут». Вже наступного дня під загрозою арешту був змушений виїхати в Київ[2][3].
У травні того ж 2014 року долучився до першого складу батальйону «Азов», разом з яким брав участь в операціях зі звільнення Маріуполя, першої та другої операцій в Широкино, боях за населені пункти Мар'їнка[3][4], Гранітне, Новий Світ, Водяне, Гнутове, Талаківка та Піски[6][7].
У 2014—2018 роках військовослужбовець 1-го окремого Феодосійського батальйону морської піхоти[3][4]. Учасник всіх навчань і заходів ВМСУ. Заступник командира розвідувального взводу, учасник боїв на сході України. Згодом отримав звання сержанта ГУР МО. Майстер-парашутист, мав більше ніж 80 стрибків з різними парашутними системами[7].
Будучи гравцем та великим шанувальником регбі, разом з футбольними фанатами Миколаєва виступав за місцевий регбійний клуб «Корабел», займався бразильським джіу-джитсу[4][8]. У 2021 році закінчив Чорноморський національний університет імені Петра Могили за спеціальністю «Історія та археологія», захистивши кваліфікаційну роботу магістра на тему «Дипломатична діяльність Гетьманату Павла Скоропадського»[9][10]. Був суддею міжнародної асоціації стрільби з пістолета і часто судив змагання силових структур[11][7].
На початку 2022 року разом з побратимами займався питанням оборони Миколаєва. Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну брав участь у обороні міста, організовував роботу інженерних споруд[5][12]. Разом з підрозділами територіальної оборони брав участь у боях та диверсійних діях в області. В березні прибув до Києва, аби долучитися до оборони столиці[4]. Брав участь у засадних і диверсійних діях в тилу ворога. В тому ж році боєць 10-го загону Головного управління розвідки Міністерства оборони України[13]. Брав участь у виконанні завдань з доставки підкріплення, медикаментів, засобів зв'язку, озброєння та евакуації поранених з оточеної «Азовсталі»[3][5][6].
5 квітня 2022 року об 05:20 борт ВПС України Мі-8 з чотирма офіцерами ГУР МО на борту вилетів на пошук і допомогу підбитому перед цим вертольоту. На підльоті до місця був також підбитий в правий бік[7]. Олександр Клепіков загинув між селами Межиріч та Новоселівка Пологівського району Запорізької області.
27 липня 2023 року у Михайлівському Золотоверхому соборі відбулася церемонія прощання[14]. Похований того ж дня на Лісовому кладовищі в Києві[4][5].
- Почесний знак «Захисник Маріуполя» (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 25 листопада 2015 року № 2496 о/с);
- Відзнака президента України «За участь в антитерористичній операції»;
- Почесний нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» (наказ начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних сил України від 29 травня 2015 року № 318);
- Знак «За висадку десанту»;
- Почесна відзнака Миколаївської міської ради «За оборону Миколаєва» (посмертно, розпорядження Миколаївського міського голови № 226р від 26 вересня 2023 року);
- Орден «За мужність» III ступеня (посмертно, указ президента України від 24 серпня 2023 року № 516/2023).
- Під час оголошення складу збірної України на Євро-2024 у відео, уродженця Криму Миколу Матвієнка представили батьки Олександра Клепікова. На фоні була присутня атрибутика футбольного клуба «Таврія», за яку вболівав Клепіков, а також його фотографія[1].
- 26 липня 2024 року розпорядженням голови Миколаївської обласної державної адміністрації Віталія Кіма відповідно до Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» вулицю Логовенка перейменовано на вулицю Олександра Клепікова[15][16].
- ↑ а б Уродженця Криму Матвієнка представили батьки полеглого на війні сімферопольського фаната Олександра «Боряна» Клепікова. Twitter. Tribuna.com Україна. 8 червня 2024. Архів оригіналу за 9 червня 2024. Процитовано 9 червня 2024.
- ↑ а б Дєдова, Наталя (5 жовтня 2024). Піддубний, Микола (ред.). Ідеали Боряна. Ультрас ФК «Таврія» з 2014 року боронив Україну й загинув, рятуючи побратимів, які поверталися з оточеної «Азовсталі». New Voice. Архів оригіналу за 7 жовтня 2024. Процитовано 10 липня 2024.
- ↑ а б в г д Присяжнюк, Владислава; Діденко, Анастасія (11 грудня 2023). Загинув під час польоту на «Азовсталь»: історія кримчанина Олександра Клепікова. Суспільне. Процитовано 15 лютого 2024.
- ↑ а б в г д е Сержант Олександр Клепіков загинув під час польоту на «Азовсталь». Платформа пам'яті «Меморіал жертв війни». Процитовано 15 лютого 2024.
- ↑ а б в г Присяжнюк, Владислава (25 липня 2023). В Києві відбудеться прощання з військовослужбовцем з Криму Олександром Клепіковим. Суспільне. Процитовано 15 лютого 2024.
- ↑ а б З'явилася петиція про присвоєння звання Героя України учаснику вертолітних місій у заблокований Маріуполь Клепікову Олександру. Історична правда. 9 квітня 2024. Процитовано 9 квітня 2024.
- ↑ а б в г Олександр «Борян» Клепіков. Трибуна героїв. Архів оригіналу за 15 лютого 2024. Процитовано 15 лютого 2024.
- ↑ Присяжнюк, Владислава; Діденко, Анастасія (11 грудня 2023). Загинув під час польоту на «Азовсталь»: історія кримчанина Олександра Клепікова. Суспільне. Процитовано 6 вересня 2024.
- ↑ І. С., Міронова (2023). Методичні рекомендації з написання, оформлення та захисту курсових і кваліфікаційних робіт для магістрів спеціальності «Історія та археологія» для денної та заочної форми навчання (PDF). Миколаїв: Видавництво Чорноморського національного університету імені Петра Могили. с. 62. ISSN 1811-492X.
- ↑ Вічна пам'ять випускнику ЧНУ імені Петра Могили, Захиснику України Олександру Клепікову. Чорноморський національний університет імені Петра Могили. 20 липня 2023. Процитовано 15 лютого 2024.
- ↑ Стало відомо про миколаївського бійця ГУР, який загинув, коли допомагав евакуювати поранених з «Азовсталі». Преступности.НЕТ. 20 липня 2023. Процитовано 15 лютого 2024.
- ↑ У Києві відбудеться прощання із загиблим військовим із Криму Олександром Клепіковим. Крым.Реалии. 25 липня 2023. Процитовано 15 лютого 2024.
- ↑ Глянько, Катерина (10 квітня 2024). Загиблому учаснику вертолітних місій у Маріуполі Клепікову просять присвоїти звання Героя України. Суспільне. Процитовано 9 червня 2024.
- ↑ Байбак, Анжеліка; Поліщук, Валентина (27 липня 2023). Допомагав евакуювати поранених з «Азовсталі»: у Києві попрощалися з Героєм, який загинув торік. 24 Канал. Процитовано 21 червня 2024.
- ↑ Орлик, Катерина (26 липня 2024). Без вулиць Адмірала Макарова, Декабристів та Лермонтова. У Миколаєві затверджено перейменування вулиць. 0512.com.ua — Сайт міста Миколаєва. Процитовано 26 липня 2024.
- ↑ Кім, Віталій (26 липня 2024). Розпорядження вiд 26 липня 2024 № 273-р «Про перейменування об’єктів топонімії». Миколаївська обласна державна адміністрація. Архів оригіналу за 26 липня 2024. Процитовано 29 липня 2024.
- Сержанти (Україна)
- Народились 10 травня
- Народились 1993
- Померли 5 квітня
- Померли 2022
- Нагороджені відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»
- Нагороджені нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі»
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Сімферополя
- Учасники Євромайдану
- Військовики морської піхоти України
- Військовики українських спеціальних сил
- Учасники російсько-української війни (з 2014)
- Учасники АТО родом з Криму
- Люди, на честь яких названо вулиці
- Випускники Чорноморського національного університету імені Петра Могили