Кличко Федір Федорович
| Кличко Федір Федорович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження | 1911[1] | |||
| Смерть | 1943[1] | |||
| Навчання | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури | |||
| Діяльність | художник | |||
|
| ||||
Кличко Федір Федорович (1911, село Катеринівка, тепер у складі Новомиргорода Кіровоградської області — 1943) — український радянський живописець.
Народився 1911 року в селі Катеринівка, розташованому у передмісті Новомиргорода, що з другої половини 20 століття — у складі міста Новомиргорода. Навчався у Новомиргороді, потім — у Єлисаветграді. Пізніше вступив до Одеського художнього училища. У 1935—1941 роках[2] (за іншими даними до 1939 року[3]) навчався в Київському художньому інституті у майстерні Ф. Кричевського. Для виконання дипломної роботи обрав події, що сталися у 1921 році у Тамбовській губернії Росії під час громадянської війни — придушення Г. Котовським супротиву селян одного з місцевих «куркульських сіл» (за висловом самого Г. Котовського). В подальшому ця праця художника стала найвідомішою в його доробку. Працюючи над дипломною роботою «Г. І. Котовський ліквідує банду Матюхіна», за згадками товарищів, Ф. Кличко переглянув всю радянську літературу про Г. Котовського, зустрічався з тими, хто його знав, був навіть у в'язниці, де до більшовицького перевороту сидів Г. Котовський.[3]
1939 року був призваний до Червоної армії.[3] Навесні 1943 року[3] (за іншими даними — у січні 1943 року[4]) загинув на фронті Другої світової війни під час операції десантників на Північному Кавказі.[3]
- «Г. І. Котовський ліквідує банду Матюхіна» (1939, незакінчена, НХМУ). Дипломна робота. Присвячена подіям у Тамбовській губернії. Картина є найвідомішим твором художника. За радянщини вона перебувала в постійній експозиції ДМУОМ.
- «Портрет депутата Верховної Ради СРСР П. В. Гусятникової» (1937, НХМУ).
- «Художник С. Маркін» (1940-і рр.),
- «Н. Суденко» (1942).
Ф. Кличко залишив по собі невелику кількість картин, переважно портрети. Однак, і за цим невеликим доробком його характеризували як молодого обдарованого у жанрі портрету, талановитого живописця.[3][5][6]
- Кличко Федір Федорович. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Кличко Федір Федорович. // Словник художників України. — К., 1973. — С. 104.
- Бойко І. Художник Федір Кличко / І. Бойко // Кіровоградська правда. — 1962. — 26 серпня.
- В. Сандул. Федір Кличко. // Молодий комунар. — № 2, 6 січня 1970 року [Архівовано 30 серпня 2021 у Wayback Machine.]. — С. 4.
- Л. С. Ковальська (2013). Кличко Федір Федорович. Енциклопедія Сучасної України: електронна версія (вебсайт). Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Архів оригіналу за 30 серпня 2021. Процитовано 26 серпня 2021.
- ↑ а б Українська радянська енциклопедія — Київ: Головна редакція УРЕ, 1959.
- ↑ Кличко Федір Федорович. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ а б в г д е В. Сандул. Федір Кличко. // Молодий комунар. — № 2, 6 січня 1970 року [Архівовано 30 серпня 2021 у Wayback Machine.]. — С. 4.
- ↑ Л. С. Ковальська (2013). Кличко Федір Федорович. Енциклопедія Сучасної України: електронна версія (вебсайт). Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Архів оригіналу за 30 серпня 2021. Процитовано 26 серпня 2021.
- ↑ В. І. Заболотний. Нариси з історії українського мистецтва. — К.: Мистецтво, 1966. — С. 205.
- ↑ Художники України — народу: живопис, скульптура, графіка. — К.: Мистецтво, 1967.