Клодія Пульхра Старша
| Клодія Пульхра Старша | |
|---|---|
| лат. CLODIA PULCHRA TERTIA | |
 | |
| Прізвисько | Quadrantaria і Lesbia  |
| Народилася | бл. 95 до н. е. Стародавній Рим |
| Померла | 45 до н. е. невідомо |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | скандально відома римлянка I-го ст. до н. е. |
| Знання мов | латина |
| Суспільний стан | патриція[d] і нобілітет[1] |
| Рід | Claudii Pulchrid |
| Батько | Аппій Клавдій Пульхр |
| Мати | Caecilia Metellad[1][1] |
| Брати, сестри | Публій Клодій Пульхр[2], Clodia Tertiad[1][1], Клавдія Пульхра Терція, Аппій Клавдій Пульхр[1][1] і Гай Клавдій Пульхр |
| У шлюбі з | Квінт Цецилій Метелл Целер |
| Діти | Цецилія Метелла Целер |
Клодія Пульхра Старша (95 — 44 роки до н.е.) — давньоримська матрона, донька та дружина консулів. Через свій спосіб життя отримала презирливе прізвисько «Квадрантарія».
Походила з патриціанського роду Клавдіїв. Донька Аппія Клавдія Пульхра, консула 79 року до н.е., та Цецилії Метелли. Була видана заміж за Квінта Цецилія Метелла Целера. Мала від нього дочку. Перебувала у ворожих стосунках з чоловіком й зраджувала йому. Звинувачувалася у інцесті зі своїм братом Публієм Клодієм. У 63 році до н.е. зробила спробу розлучити Цицерона з дружиною й оженити його на собі, що послужило початком ворожнечі між Цицероном та родиною Клавдіїв. У 59 році до н.е. після раптової смерті чоловіка підозрювалася в його отруєнні.
У наступні роки вела вільний спосіб життя й мала безліч коханців, в число яких входили поет Гая Валерій Катулл, який прославив її у своїх віршах під ім'ям Лесбії. Також була коханкою Марка Целія Руфа. Проти останнього Клодія інспірувала звинувачення в організації вбивства єгипетських послів та спробі себе отруїти. Целія успішно захищав Цицерон.
- Чоловік — Квінт Цецилій Метелл Целер, консул 60 року до н.е.
Діти:
- Varro RR III 16, 2
- Ovid. trist. II 427
- ↑ а б в г д е ж Digital Prosopography of the Roman Republic
- ↑ Любкер Ф. Claudii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 293–297.