Клусів
| Село
Клюсів
 Координати 50°23′33″ пн. ш. 24°15′09″ сх. д. / 50.3925° пн. ш. 24.2525° сх. д.
|
Клюсів (пол.Klusów) або Клусів, Клусув, з 1951 р. Бережне[1] — село, що існувало у межах міста Шептицького, Львівської області. Село мало форму літери «Г» — простягалося від сучасної вулиці Старої Шахтарської вздовж вулиці Клюсівської у напрямку Західного Бугу та вздовж вулиці Івасюка до території школи-інтернату[2].
Перша письмова згадка про село датується 1460 роком[3].
У 1768 році польський сейм продав село у власність київському воєводі Франциску Селезію Потоцькому. Незабаром після цього воно стало частиною Австрійської імперії[4].
У 1749 році на найвищій точці села місцеві жителі збудували тризрубну дерев’яну церкву Святого Івана Богослова. Церкву відновили у 1787 році коштом греко-католицької парафії, яка на той час налічувала 244 особи, а в 1866 році її було розписано[4].
Клюсів був осередком освіти, зокрема навчання українською мовою. У 1868 році тут діяла 4-класна українська школа під керівництвом Симеона Рибака. У період 1874-78 років місцевий інтелігент Гнат Полотнюк організував 12 хорових груп. У вересні 1904 року в Клюсові була заснована читальня товариства "Просвіта"[4].
У Другій Речі Посполитій Клюсів до 1934 року було самостійною (одиничною) гміною. Згодом входило до складу об'єднаної сільської гміни Кристинопіль у Сокальському повіті Львівського воєводства.[5]
Після другої світової війни село увійшло до складу Грубешівського повіту в Люблінському воєводстві. 1946 року все українське населення села примусово виселили на територію Радянського Союзу, а спорожнілі хати розібрано на дрова[2].
У 1951 році село разом із усією територією гміни Кристинопіль було приєднане до Радянського Союзу в межах радянсько-польської угоди про обмін територіями 1951 року. З кінця 1950-х років розпочалася активна забудова нового радянського міста Червонограда, що охоплювала й територію села. У 1958 році на території села розпочалося будівництво лікарняного містечка[6]. Поруч зведено Червоноградську школу №1. Школа отримала у спадок 2 гектари земельних угідь, на яких працювали учні[4].
Сьогодні згадками про село Клюсів слугують залишки клюсівського кладовища і назва міської вулиці[4].
- ↑ РСР, Президія Верховної Ради Української. Указ Президії ВР УРСР від 10.11.1951 «Про утворення Забузького району в складі Львівської області» — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Процитовано 8 березня 2025.
- ↑ а б Клюсівський цвинтар. Krystynopol.info. 30 липня 2019. Процитовано 8 березня 2025.
- ↑ Коструба, Теофіл (1989). Белз і Бельзька земля (PDF). Об'єднання Надбужанців. с. 92.
- ↑ а б в г д Клюсів – село, втоплене у місті. Krystynopol.info. 6 листопада 2018. Процитовано 8 березня 2025.
- ↑ Dz.U. z 1934 r. nr 64, poz. 554
- ↑ Становлення медичної справи у Червонограді. Krystynopol.info. 8 травня 2020. Процитовано 8 березня 2025.
- Kłusów 1.) wś, pow. sokalski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 190. (пол.)