Перейти до вмісту

Ключ без права передачі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ключ без права передачі
рос. Ключ без права передачи
Жанрдрама
мелодрама
РежисерДінара Асанова
СценаристГеоргій Полонський
У головних
ролях
Олена Проклова
Олексій Петренко
Лідія Федосєєва-Шукшина
Любов Малиновська
Зіновій Гердт
Катерина Васильєва
Олег Хроменков
Марина Левтова
Анвар Асанов
Олександр Богданов
ОператорДмитро Долинін
Юрій Векслер
КомпозиторЄвген Крилатов
КінокомпаніяЛенфільм
Тривалість99 хвилин
Моваросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСРСР СРСР
Рік1976
IMDbID 0170114

«Ключ без права передачі» (рос. «Ключ без права передачи») — російський радянський художній фільм 1976 року режисера Дінари Асанової. Виробництво студії «Ленфільм».

Сюжет

[ред. | ред. код]

Кирило Олексійович більшу частину життя провів в армії. Вийшовши у відставку, він потрапляє на посаду директора школи. Спочатку йому дуже важко звикнути, що замість дисциплінованих солдат він відповідає за натовп метушливих дітей. Знайти спільну мову з учнями йому допоможе вчителька літератури Марина. Вона розгледіла за маскою суворого солдафона чуйну людину.

У фільмі яскраво показано поведінку і психологію підлітків, як формуються їхні погляди на життя у так званому «перехідному віці».

10б

  • Марина ЛевтоваЮля Баюшкіна
  • Олександр Богданов — Саша Майданов
  • Андрій Лавриков — Андрій Шаров
  • Олена ЦиплаковаТаня Косицька
  • Костянтин Миколаїв — Альоша Смородін
  • Олена Аржанік
  • Сергій Волков
  • Олександр Гольдштейн
  • Ірина Обольська
  • Олена Попова
  • Олексій Рахов

Поети

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Я дуже нервував. Пам'ятаю, що мені дуже хотілося догодити, відповідати. Я напридумував безліч різних варіантів пісень до цього фільму. Чому я нервував? Адже у мене був порядний досвід подібної роботи. Все поки що виходило наче б вдало. Моє становище в літературі та вже деяка популярність і впевненість у власних силах, здавалося б, повинні були позбавити мене від зайвої вібрації, але я нервував. Так, нервуючи, я заспівав, приїхавши в Ленінград, одну пісню, другу, і, нарешті, ще одну, не зовсім, правда, вдалу, але так, на всякий випадок. Динара слухала мій переляканий, напружений спів, підперши кулачком підборіддя. До речі, та - третя пісня - ніякого відношення до сюжету фільму не мала. Дінара, з якихось одній їй веденим ознаками, відібрала саме її. Я думав, буде оркестр, але звучала жалюгідна гітара: «Давайте восклицать, друг другом восхищаться…»

Фестивалі та призи

[ред. | ред. код]
  • 1977 — XI ВКФ в Ригі:
    • Приз «За найкращу кінорежисуру» Дінарі Асановой
    • Приз «За найкраще виконання чоловічої ролі» Олексію Петренко
    • Приз ЦК ЛКСМ
    • Приз дитячого журі глядачів творчому колективу фільму
  • 1977 — X МКФ в Москві: Спеціальний приз журі конкурсу фільмів для дітей
  • 1977 — Призи Ленінського Комсомолу режисерові Дінарі Асановой й акторці Олені Прокловой
  • 1978 — VI Міжнародні Кошалінські зустрічі (Польща): Приз «Янтар» за найкращий сценарій Георгію Полонському
  • 1978 — VIII МКФ найкращих фільмів світу «Фест» в Белграді (Югославія): Почесний диплом «Кекец»
  • 1978 — VIII МКФ для дітей у Джиффоні (Італія): Особливий диплом

Ретроспективи

  • 2006 — Тиждень російського кіно в Парижі: Regards de Russie, Париж (Франція)
  • 2008 — Російське кіно в кінотеатрі «Arlequin», Париж (Франція)
  • 2008 — Міжнародний фестиваль кінематографічних дебютів «Дух Вогню», Ханти-Мансійськ (Росія)

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Для Марини Левтової це була перша роль у кіно. Марина була однокласницею Олени Циплакової, яка знімалася у фільмі Дінари Асановой «Не болить голова у дятла». Коли Дінара почала шукати хлопців для своєї нової картини, Олена показала їй фотографію свого дев'ятого класу. Асановой відразу сподобалися двоє - хлопчик і дівчинка. Цією дівчинкою і була Марина Левтова.
  • У ролі Марини Максимівни Дінара Асанова хотіла знімати Катерину Васильєву, але її не затвердив худрада. Також проби проходили Євгенія Ханаєва, Марина Нейолова, Людмила Гурченко
  • Коли Кирило Олексійович просить Марину Максимівну допомогти йому розібратися в книгах з педагогіки, вона пропонує для початку прочитати Януша Корчака «Як любити дітей»
  • На прогулянці Марина Максимівна читає учням хайку Тійо-ні:
Над ручьем весь день
Ловит, ловит стрекоза
Собственную тень

Посилання

[ред. | ред. код]