Перейти до вмісту

Клян Анатолій Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Анатолій Сергійович Клян
Анато́лий Серге́евич Клян
Народився23 січня 1946(1946-01-23)
Саратов, РРФСР, СРСР
Помер30 червня 2014(2014-06-30) (68 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
поблизу міста Авдіївка, Донецька область, Украина
·вогнепальна рана Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняТроєкуровське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьжурналіст Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден Мужності медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня

Анато́лій Сергійович Клян (23 січня 1946[1][2] — 30 червня 2014) — радянський та російський журналіст, оператор «Першого каналу». Загинув в зоні бойових дій під Донецьком[3][4].

Біографія

[ред. | ред. код]

Анатолій Клян народився в сім'ї робітника. Працював слюсарем на тому ж заводі, що і його батько. Однак любов до фотографії привела його на курси операторів, після закінчення яких влаштувався працювати в телецентр «Останкіно» і вступив до ВДІКу.

Пропрацював на телебаченні понад 40 років. Неодноразово вирушав у відрядження в місця ведення бойових дій, працював в Югославії[5], Чечні, Іраку, Афганістані, Сирії[1].

Влітку 2014 року вирушив у своє 375-те відрядження — на Донбас, в зону, де ведуться бойові дії між невизнаними республіками ЛНР, ДНР і українськими збройними силами.

Зовнішні відеофайли
Останні хвилини життя.

У ніч на 30 червня поруч з військовою частиною № 1428, розташованої під Авдіївкою в 15 км від Донецька, навпроти радгоспу «Спартак», Анатолій, разом зі знімальною групою, потрапив під обстріл і отримав поранення в живіт, яке виявилося смертельним. Журналісти їхали в автобусі разом з матерями солдатів-строковиків, щоб вимагати від командування частини домогтися повернення синів додому[1]. Сам захід було організовано прес-службою самопроголошеної Донецької народної республіки[6], за акредитацією якої і працював журналіст[7].

Похований на Троєкуровському цвинтарі.

Реакція

[ред. | ред. код]

За фактом загибелі Слідчий комітет Російської Федерації порушив кримінальну справу, за версією представника відомства Володимира Маркіна: «за цією смертю стоїть український мільярдер Ігор Коломойський»[8]. Згодом у вбивстві Кляна був звинувачений командир дивізіону донецького зенітного ракетного полку полковник Малам, який, за версією слідства, особисто віддав наказ стріляти на поразку в цивільних осіб, в результаті якого і був убитий Анатолій Клян[9].

Міжнародні організації, зокрема, ОБСЄ і ООН, засудили черговий факт насильства проти російських журналістів на південному сході України і заявили про необхідність ретельного розслідування події[1]. Перший канал опублікував заяву, в якій звинуватив українську владу в тому, що вона продовжує вбивати журналістів[10]. 30 червня спікер інформаційного центру РНБО Андрій Лисенко повідомив про те, що українська сторона гарантує безпеку журналістів в зоні проведення антитерористичної операції за умови їх акредитації в СБУ[7].

Прем'єр-міністр Донецької Народної Республіки Олександр Бородай заявив, що ополченці не планували захоплювати дану військову частину: «Прояв нехлюйства, що призвело до людських жертв. З тими, хто повів туди людей, ми будемо розбиратися за всією суворістю ».

4 липня віце-прем'єр ДНР Андрій Пургин повідомив про арешт в Донецьку віце-спікера верховної ради ДНР Володимира Маковича за підозрою в причетності до загибелі Анатолія Кляна[11], пізніше прес-секретар Бородая Клавдія Кульбатская повідомила про можливе звільнення Маковича до 8 липня після з'ясування обставин. Маковича звинувачували в тому, що він не доповів прем'єру про плани доставити автобус до військової частини[8].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У Анатолія Кляна залишилася дружина Людмила Михайлівна і двоє дітей, син Андрій Покровський, дочка Олена. Онук Тимофій пішов слідами дідуся: навчався у ВДІКу на оператора[10], на даний момент працює звукооператором на «Першому каналі»[12].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден Мужності (2 липня 2014 року, посмертно) — за мужність і героїзм, проявлені при виконанні професійного обов'язку[13][14]
  • Медаль ордену «За заслуги перед Батьківщиною» II ступеня (27 листопада 2006року ) — за великий внесок у розвиток вітчизняного телерадіомовлення та багаторічну плідну діяльність[15]
  • Медаль «За ратну доблесть»[16]
  • Нагрудний знак «Учасник бойових дій»[16]

Пам'ять

[ред. | ред. код]

1 липня 2015 року на будівлі телевізійного технічного центру «Останкіно» в пам'ять про Анатолія Кляна урочисто відкрито меморіальну дошку[17].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Тело погибшего на Украине оператора Первого канала Анатолия Кляна доставлено в Москву (рос.). ИТАР-ТАСС. 2014-06-31. Архів оригіналу за 3 липня 2014. Процитовано 2014-06-31. 
  2. ↑ Анатолий Клян [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.](рос.) на сайті vokrug.tv
  3. ↑ В Донецке погиб оператор Первого канала, под обстрел попали сотрудники LifeNews (рос.). NEWSru.com. 30 червня 2014. Архів оригіналу за 3 липня 2014. Процитовано 30 червня 2014. 
  4. ↑ В Донбассе погиб оператор Первого канала Анатолий Клян. BBC Russian. 30 червня 2014. Архів оригіналу за 1 липня 2014. Процитовано 30 червня 2014. 
  5. ↑ Опасная правда. Анатолий Клян: жизнь и работа на войне (рос.). Вести недели. 6 липня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. 
  6. ↑ «Первый канал» рассказал подробности гибели своего оператора в Донецке [Архівовано 1 липня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  7. ↑ а б Украина гарантирует безопасность журналистам в зоне АТО только при аккредитации в СБУ,- СНБО [Архівовано 8 липня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  8. ↑ а б Спикера ДНР освободят ко вторнику. Архів оригіналу за 7 липня 2014. Процитовано 2 липня 2019. 
  9. ↑ СЛЕДСТВИЕМ УСТАНОВЛЕНЫ ЛИЦА, ПРИЧАСТНЫЕ К ВОЕННЫМ ПРЕСТУПЛЕНИЯМ НА ТЕРРИТОРИИ ЮГО-ВОСТОКА УКРАИНЫ [Архівовано 2 липня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  10. ↑ а б Погибший оператор Анатолий Клян 40 лет посвятил телевидению (рос.). Вести.ру. 30 червня 2014. Архів оригіналу за 1 липня 2014. Процитовано 1 липня 2014. 
  11. ↑ В Донецке арестован спикер Верховного совета ДНР Владимир Макович. Архів оригіналу за 7 липня 2014. Процитовано 2 липня 2019. 
  12. ↑ Два года назад при выполнении профессионального долга убит оператор Первого канала Анатолий Клян (рос.). Перший канал (Росія). 30 червня 2016. Архів оригіналу за 1 липня 2016. Процитовано 2 липня 2019. 
  13. ↑ Указ о награждении орденом Мужества оператора Первого канала Анатолия Кляна (рос.). Сайт Президента Росії. 2 липня 2014. Архів оригіналу за 8 липня 2014. Процитовано 2 липня 2014. 
  14. ↑ Погибший под Донецком оператор Анатолий Клян награждён посмертно орденом Мужества (рос.). Московский комсомолец. 2 липня 2014. Архів оригіналу за 2 липня 2014. Процитовано 2 липня 2014. 
  15. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 27 ноября 2006 года № 1316 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» [Архівовано 13 листопада 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  16. ↑ а б Украинские каратели расстреляли автобус с солдатскими матерями и убили российского журналиста [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] — Информационный портал Новоросс.info(рос.)
  17. ↑ Лебедева, Арина. (1 липня 2015). В Москве открыта мемориальная доска в честь оператора Анатолия Кляна, погибшего на Украине. ТАСС. Архів оригіналу за 2 липня 2015. Процитовано 2 липня 2015. 

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Клян_Анатолій_Сергійович&oldid=39520399