Перейти до вмісту

Кліо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кліо
Κλειώ
Кліо
Покровителька історії
МіфологіяДавньогрецька
Божество вдавньогрецька релігія і давньогрецька міфологія
МісцевістьСтародавня Греція
БатькоЗевс[1]
МатиМнемосіна
Брати/сестриКалліопа, Евтерпа, Талія, Мельпомена, Полігімнія, Ерато, Терпсіхора, Уранія
ЧоловікПієр
ДітиГіакінт
Атрибутисонячний годинник, сувій та грифельна паличка
Частина відМузи
Похідна роботаCliod
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Клі́о (грец. Κλειώ — буквально «та що дарує славу», лат. Clio) — одна з дев'яти муз, покровителька історії; зображується, як правило, із сувоєм та грифельною паличкою в руках. Іноді атрибутом Кліо був сонячний годинник, оскільки вона стежила за плином часу.

Згідно з Діодором, отримала ім'я від того, що оспівування в поезії дає людині, яка оспівується, велику славу (Клеос)[2].

Кліо на монеті Квінта Помпонія Музи

Афродіта вселила їй любов до Пієра, коли та соромила богиню за любов до Адоніса. Кліо народила від Пієра сина Гіакінта[3].

Метафорично Кліо — історія[4][1].

На зображеннях

[ред. | ред. код]

Її зображували молодою жінкою з духовним, задумливим обличчям[4]. У ранній традиції її зображували з грифелем та сувоєм папірусу або пергаменту, або з футляром, скринькою для сувоїв[5].

У 1593 році італійський письменник Чезаре Ріпа[it] у своїй книзі «Іконологія» запропонував наступні алегоричні атрибути для зображень Кліо:

Яскравим прикладом використання Кліо цих атрибутів в живописі є картина Яна Вермера «Алегорія живопису» (1667).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Греческая мифология. КЛИО. Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 14 вересня 2014.
  2. Диодор Сицилийский. Историческая библиотека IV 7, 4
  3. Псевдо-Аполлодор. Мифологическая библиотека I 3, 1; 3, 3
  4. а б Клио — Советская историческая энциклопедия — Энциклопедии & Словари. Архів оригіналу за 11 червня 2015. Процитовано 14 вересня 2014.
  5. Клио — Большой энциклопедический словарь — Энциклопедии & Словари. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 14 вересня 2014.

Література

[ред. | ред. код]