Книга пам'яті полеглих за Україну
| Книга пам'яті | |
|---|---|
 | |
| Посилання | memorybook.org.ua |
| Комерційний | ні |
| Тип | вебсайт |
| Мови | українська |
| Започатковано | 22 липня 2014 |
| Стан | активний |
| Рейтинг Alexa | 280 608[1] |
Книга пам'яті полеглих за Україну — український неурядовий вебсайт, що займається документацією, обліком та упорядкуванням даних про втрати українських військовослужбовців у російсько-українській війні. Ведеться облік утрат усіх силових структур, а також дані щодо поховань тимчасово невстановлених загиблих.
Сайт працює у тісній взаємодії з Національним військово-історичним музеєм України.
У 2015 році, згідно з публікацією на сайті Міністерства оборони, Книга пам'яті мала найбільш повний масив даних по загиблих українських солдатах і бійцях добровольчих батальйонів з початку бойових дій. [⇨]
Сайт заснований 22 липня 2014 року за підтримки Національного військово-історичного музею України. Авторами стали Максим Попов — засновник та редактор книги, Ярослав Тинченко, Герман Шаповаленко, Сергій Коваленко та Світлана Віговська.[2][3][4]
За словами Ярослава Тинченка, з початком бойових дій Військово-історичний музей почав спілкуватися з військовими частинами, офіцерами, збираючи дані про загиблих. Певний час були проблеми з наказовою базою, оскільки облік втрат регулювала система наказів і військових статутів, і на той час система не відповідала реаліям — в Україні не передбачалася війна, і, відповідно, загиблі у ній, тим більше такі, які залишаться не на нашій території. Не маючи змоги її використати, Музею для обліку втрат прийшлося приватними шляхами встановлювати контакти із співробітниками МВС, Національної гвардії і Державної прикордонної служби України. У період травня-червня 2014 року, поки втрат було небагато, Музей вів облік, але з липня, коли з'явилося близько 300 загиблих, стало зрозуміло, що весь обсяг інформації не може бути оперативно опрацьований. У цей час Ярослав Тинченко дізнається про Максима Попова, що тоді розробляв сайт подібної тематики. Ярослав Тинченко з кількома працівниками музею взяли на себе функцію наповнення сайту інформацією. З обліком втрат та офіційними повідомленнями, за словами Ярослава Тинченка, пов'язані суттєві проблеми — прес-центри АТО чи Міністерства оборони називає лише кількість загиблих військовослужбовців Збройних сил України, не зазначаючи нацгвардійців, добровольців, тощо. Іншою проблемою є та особливість, що офіційні джерела повідомляють про загибель лише у разі наявності тіла загиблого. Решта вважаються зниклими безвісти поки не буде знайдене тіло і проведена експертиза, проте ці смерті вже не потрапляють до щоденних чи тижневих звітів — проте всі імена публікуються на сайті Книги пам'яті.[5]
Станом на червень 2015 року було опрацьовано 2080 імен осіб, загиблих до 21 лютого 2015.[2]
Станом на 2015 рік, згідно з інтерв'ю Ярослава Тинченка, уся невелика команда сайту працювала абсолютно добровільно, власними зусиллями, без залучення сторонніх коштів.[5]
14 липня 2019 року адміністрація соцмережі Фейсбук заблокувала сторінку «Книга пам'яті полеглих за Україну» у цій мережі. Перед блокуванням соцмережа попередила, що вміст деяких дописів «порушує стандарти Facebook».[6][7][8] Йшлося насамперед про дописи з повідомленнями про загибель українських воїнів з ОЗСП НГУ «Азов».[9] У цей день було заблоковано також одного з волонтерів проєкту, Світлану Віговську.[9]
На сайті розміщені світлини загиблих, подана інформація про місце та обставини смерті, підрозділ, звання, дані про нагороди, а також про місця поховання. Відвідувачі сайту можуть покласти віртуальні квіти або опублікувати спогади чи важливі деталі.
Книга пам'яті документує втрати всіх підрозділів силових відомств України, а також нерегулярних добровольчих формувань.[10]
За словами Ярослава Тинченка, станом на 2015 рік сайті не публікувалися військовослужбовці, що скоїли самогубство,[5] проте станом на 2017 рік цей підхід переглянули, зазначаючи щодо таких випадків причину смерті на кшталт «трагічна ситуація».[11]
Окремим розділом подані дані щодо поховань тимчасово невстановлених загиблих на трьох кладовищах — Кушугумському, Краснопільському та Старобільському, які оновлюються із процесом впізнання.
Функціонал сайту поступово розширюється — пошук можна здійснювати за підрозділом, за загибеллю у конкретному бою, за професією. Наводяться зведені дані щодо розподілу за віком, місцем народження, датою смерті.
У березні 2015 року сайт Міністерства оборони опублікував опис діяльності місії «Евакуація 200». Згідно з матеріалом, Національний військово-історичний музей України мав найбільш повний масив даних по загиблих українських солдатах і бійцях добровольчих батальйонів з початку бойових дій, які були опубліковані на сайті «Книга пам'яті».[12][13].
Матеріали сайту використовуються як основа для інших ресурсів, зокрема «Мапи пам'яті».[14]
У січні 2017 року «Український тиждень» назвав Книгу пам'яті «найповнішим інформаційним ресурсом про героїв, які віддали життя за єдність і територіальну цілісність нашої країни у 2014—2016 роках».[15]
- ↑ https://www.alexa.com/siteinfo/memorybook.org.ua
- ↑ а б У мережі з’явилась віртуальна Книга пам’яті полеглих за Україну. zik.ua (ua) . Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 5 квітня 2018.
- ↑ Імена понад сотні вінничан увійшли до віртуальної книги пам’яті полеглих за Україну. vn.depo.ua (англ.). Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 5 квітня 2018.
- ↑ Книга пам’яті полеглих за Україну: http://memorybook.org.ua/ – Інформаційно-аналітичний центр. mediarnbo.org (укр.). Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 5 квітня 2018.
- ↑ а б в Цензор.НЕТ. Співавтор проекту "Книга пам’яті", історик Ярослав Тинченко: "2700 чоловік - майже точна цифра загиблих на сході бійців. Імена 95% з них викладено на нашому сайті". Цензор.НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 5 квітня 2018.
- ↑ Facebook заблокував сторінку "Книги пам'яті полеглих за Україну". www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 липня 2019. Процитовано 14 липня 2019.
- ↑ Facebook заблокував сторінку "Книги пам'яті полеглих за Україну". www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 липня 2019. Процитовано 14 липня 2019.
- ↑ Facebook заблокував сторінку “Книги пам’яті полеглих за Україну”. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 16 липня 2019. Процитовано 14 липня 2019.
- ↑ а б Facebook остаточно заблокував сторінку “Книга пам’яті полеглих за Україну”. І “Стіну” теж. Новинарня (укр.). 14 липня 2019. Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 14 липня 2019.
- ↑ Як рахують загиблих на сході України – офіційно та неофіційно. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 5 квітня 2018.
- ↑ Погибшие на Донбассе. Крым.Реалии (рос.). Архів оригіналу за 26 грудня 2019. Процитовано 26 грудня 2019.
- ↑ Місія «Евакуація 200». Міністерство оборони України. Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 22 квітня 2018.
- ↑ За час проведення АТО загинули 1750 українських військових – Міноборони. Архів оригіналу за 22 квітня 2018. Процитовано 22 квітня 2018.
- ↑ Валентин Торба. «Мапа пам’яті» – загиблі, але не забуті. Архів оригіналу за 6 квітня 2018.
- ↑ Атланти. tyzhden.ua (укр.). Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 5 квітня 2018.
- В.Ясинська, Співавтор проєкту «Книга пам'яті», історик Ярослав Тинченко: «2700 чоловік — майже точна цифра загиблих на сході бійців. Імена 95 % з них викладено на нашому сайті» [Архівовано 6 квітня 2018 у Wayback Machine.] // Цензор.нет, 7 жовтня 2015
- Олександра Вагнер, Война на Донбассе: погибшие с оружием и без [Архівовано 26 грудня 2019 у Wayback Machine.](рос.) // Крим.Реалії, 29 червня 2017
- http://memorybook.org.ua [Архівовано 27 серпня 2014 у Wayback Machine.]
