Перейти до вмісту

Княжики (Уманський район)

Координати: 49°3′53″ пн. ш. 29°59′12″ сх. д. / 49.06472° пн. ш. 29.98667° сх. д. / 49.06472; 29.98667
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Княжики
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Уманський район
Тер. громада Монастирищенська міська громада
Код КАТОТТГ UA71060170140018263 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване XVIII століття[1]
Населення 660
Поштовий індекс 19122
Телефонний код +380 4746
Географічні дані
Географічні координати 49°3′53″ пн. ш. 29°59′12″ сх. д. / 49.06472° пн. ш. 29.98667° сх. д. / 49.06472; 29.98667
Середня висота
над рівнем моря
227 м[2]
Місцева влада
Адреса ради с. Княжики, вул. Центральна, 6
Карта
Княжики. Карта розташування: Україна
Княжики
Княжики
Княжики. Карта розташування: Черкаська область
Княжики
Княжики
Мапа
Мапа

CMNS: Княжики у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Княжики́ — село в Україні, в Монастирищенській міській громаді Уманського району Черкаської області. Розташоване за 29 км на північний схід від міста Монастирище. Населення становить 660 осіб (станом на 2001 р.).

Загальні відомості

[ред. | ред. код]

За легендою, назва села походить з далекої княжої доби. Коли повноводний Гірський Тікич протікаючи поміж неоглядних дубових лісів та утворюючи величезне озеро (в районі сіл Острожани-Зюбриха), куди сходилися на водопій звірі, зокрема лісові бики-зубри, а київські (чи можливо інші князі) приїжджали сюди на полювання. Дітей (княжат) роже разом з скоморохами-блазнями, що розважали їх після полювання, залишали в населеному пункті, що нині зветься Княжиками.

Лаврентій Похилевич у своїй книзі «Сказання про населені місцевості Київської губернії» пише:

Княжики, село в 7-ми верстах от Зубрихи, при ручье Свинарке, впадающем в Тикич. Жителей обоего пола 646, да в деревне Владиславчике, отделяемой небольшою возвышенностью 320; земли в обеих этих селениях 2365 десятин. Недавно Княжики с Владиславкой принадлежали к Цыбулевскому имению, а ныне зятю Ипполита Рогозинского, Валериану Щенстовичу Росцишевскому (латин испов., род 1818 года). К Княжикам и к Бладиславке с юго-запада примыкает значительный дубовый лес. Церковь Покровская, деревянная, 6-го класса; земли имеет с лесом 43 десятин построена 1753 года.

В 20-х роках ХХ століття в Княжиках налічувалося 200 дворів, в яких проживало до 1200 жителів. В 1923 році комнезамівці організували колектив спільного обробітку землі «Вперед», в 1929 році їх стало 2, які, по суті, вже стали колгоспами — «Переможець» і «Шлях колгоспника». Розкуркулено 5 родин. Під час Голодомору 1932-1933 років померло 200 мешканців, або кожний 5-ий. Встановлено пам'ятний знак жертвам Голодомору на сільському кладовищі у 2003 році.

У роки німецько-радянської війни 127 жителів села билися з німецькими загарбниками, з них 80 — полягли в боях, 43 — за мужність і героїзм нагороджені орденами й медалями. 1953 року відкрито на братській могилі пам'ятник воїнам-визволителям, які загинули в боротьбі з гітлерівцями.

Галерея

[ред. | ред. код]

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Княжики // Історія міст і сіл Української РСР. Черкаська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — С. 479. — 15 000 прим.
  2. Погода в селі Княжиках.