Князівство Ескі-Кермен
Князівство Ескі-Кермен | ||||
| ||||
Столиця | Ескі-Кермен | |||
Мови | грецька, аланська, кримськоготська | |||
Релігії | православ'я | |||
Форма правління | монархія | |||
Історичний період | Середньовіччя | |||
- Засновано | кінець XII ст. | |||
- Ліквідовано | 1299 | |||
Сьогодні є частиною | Україна | |||
Князівство Ескі-Кермен — держава в передгірській частині Південно-Західного Криму, що утворилося. наприкінці XII ст. Знищено під час навали монголів в 1299 році. Історія князівства Ескі-Кермен подібна до історії князівства Кирк-Єр.[1]
З послабленням Візантійської імперії та Тмутороканського князівства у гірській частині сформувалася самостійна держава навколо фортеці Ескі-Кермен. Ймовірно тривалий час маневрувала між впливовими державами на Кримському півострові: візантійцями, русичами, половцями. Князівство остаточно розгромлено ордами Ногая в 1299 році.
У 1399 році монгольська армія під проводом темника Золотої Орди Едигея знищила відбудовані укріплення й остаточно розорила місто, яке після цього вже не відновлювали.
На чолі стояв князь, в якого була повна військова та політична влада. Разом з тим певний вплив мала місцева знать.
Площа території — близько 100 км². Столиця — місто Ескі-Кермен (Стара фортеця). Неподалік від с. Холмівка Бахчисарайського району. Висота міста — 400 м н. р. м.[1]
Мова — грецька, аланська, кримськоготська [1].
- ↑ а б в Байцар Андрій. Географія Криму: навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — с. 43.
- Байцар Андрій. Географія Криму: навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 358 с.