Кобоз
 | |
| Інші назви | Кобза, кобуз, румунська кобза, молдовська кобза, волоська кобза |
|---|---|
| Класифікація | струнні музичні інструменти, струнні щипкові інструменти, хордофон |
| Класифікація Горнбостеля-Закса | 321.321-6 |
| Подібні інструменти | |
 Кобоз у Вікісховищі | |
Кобоз, або румунська чи молдовська кобза (рум. cobză, угор. koboz) — багатострунний інструмент родини лютень народного походження, популярний у волоському фольклорі в самій Румунії і Республіці Молдова (вважається найстарішим інструментом акомпанементу в регіоні). Інструмент використовується також в угорських танцювальних будинках народного танцю, Táncház, (з кінця XX століття). Традиційно безладовий музичний інструмент, хоча зустрічаються і ладкові екземпляри.
Румунська кобза відрізняється від української кобзи як за конструкцією, так і за походженням[1].
Вважається, що румунська кобза є місцевою адаптацією перського барбату або турецького уда, ймовірно, привезеного в цю місцевість мандрівними циганськими музикантами в XV столітті[2].
Назва інструмента може походити від тюркського спорідненого інструменту під назвою «копуз»[3].
Гравця на кобзі називають кобзар (рум. cobzar) чи кобзош (угор. kobzos) [4].
Перша згадка слова «кобзар» як імені власного Чобош датується проміжком між 1237–1325 роками на території графства Веспрем[5].
Літературні згадки про кобоз відносяться до XVII ст. і стають поширенішими з XIX століття, наприклад, згадується в багатьох тогочасних польських джерелах, описуючи його як інструмент, схожий на лютню. Про популярність інструменту того часу також свідчить твір Мартона Шепсі Чомбора під назвою Europa varietas[6].
Один із перших наукових описів румунської кобзи подає вже у XIX столітті угорський письменник і фольклорист Балаш Орбан. Описуючи історичну область Секеліфельд у своїй праці «Опис Секеліфельда» (1868–1873), Балаш Орбан пише наступне: «Кобза — це інструмент, схожий на гітару, з п'ятьма ребрами, коротким грифом і вісьмома струнами. Грають на ній щипком пера, замінючи в оркестрі важкі для носіння цимбали»[7].
Румунська кобза має металеві струни[8] (хоча існують сучасні моделі з нейлоновими струнами, здебільшого в Угорщині), і має дуже короткий гриф без ладів (хоча в Республіці Молдова можна знайти новішу ладкову кобзу)[9] з відігнутою назад голівкою. Задня дейка опукла та ребриста і, традиційно, склається з 5 ребер.
Західноєвропейські органологи розрізняють традиційний румунський кобоз, інструмент безладовий, та молдавську кобзу, розроблену за радянський часів, інструмент ладовий[10].
На інструменті грають як на уді — довгим тонким плектром. Традиційно, плектр виготовлявся з гусячого пір'я.
Кажуть, що на кобозі також грали в XIX столітті єврейські музиканти з регіону Молдови.[11]
Схоже, що такого виду кобзу використовували також у різноманітних музичних ансамблях Буковини в міжвоєнний період, яку повністю замінила мандоліна та домра, коли цей район увійшов до складу Української РСР[12].
Румунський кобоз налаштовують найчастіше на ноти dd aa d'd' g'g' (хоча налаштування залежить від стилю, регіону та музики)[13], або ще так — GG dd gg c'c'[10].
Ладкову молдавську кобзу лаштують як мандоліну gg d'd' a'a' e"e"[10].
- ↑ Gregory F. Barz, Timothy J. Cooley (eds.) (1997), Shadows in the Field: New Perspectives for Fieldwork in Ethnomusicology, Oxford University Press, New York, p. 187
- ↑ The Romanian Cobza. Campin.me.uk. 8 січня 2016. Архів оригіналу за 27 Лютого 2021. Процитовано 20 квітня 2018.
- ↑ The Stringed Instrument Database: Index. stringedinstrumentdatabase.aornis.com. Архів оригіналу за 24 Лютого 2022. Процитовано 9 Листопада 2021.
- ↑ Viorel Cosma (1960), Figuri de Lautari, Musical Printing House, Bucharest, p. 230
- ↑ Zolnay László: A magyar muzsika régi századaiból. Magvető Könyvkiadó, 1977, pp. 304.
- ↑ Szepsi Csombor Márton: Europa varietas, in Szepsi Csombor Márton összes művei I. Akadémiai Kiadó, 1968, pp. 247.
- ↑ Orbán Balázs: A Székelyföld leírása történelmi, régészeti, természetrajzi s népismei szempontból (hasonmás kiadás), Babits Kiadó, Szekszárd, 2002
- ↑ Cobza - romanian Lute without frets. Архів оригіналу за 9 Листопада 2021. Процитовано 9 Листопада 2021.
- ↑ Cobza - Patrimoniul cultural imaterial al Republicii Moldova. www.patrimoniuimaterial.md. Архів оригіналу за 9 Листопада 2021. Процитовано 9 Листопада 2021.
- ↑ а б в Генні де Брьойна. Атлас щипкових інструментів
- ↑ Jewish Musicians in Moldavia. www.dinayekapelye.com. Архів оригіналу за 27 Червня 2018. Процитовано 9 Листопада 2021.
- ↑ Mizynec, V. - Folk Instruments of Ukraine. Bayda Books, Melbourne, Australia, 1987 - 48с.
- ↑ Moldvai csángó népzene és régi zene -. www.koboz.hu. Архів оригіналу за 15 Березня 2022. Процитовано 30 Березня 2022.
