Ковальов Іван Платонович

Ковальов Іван Платонович
Ковальов Іван Платонович
Народження	21 травня 1921 ; Тарасівка, Жмеринський район, Україна
Смерть	20 липня 2016 (95 років) ; Тарасівка, Жмеринський район, Вінницька область, Україна
Країна	СРСР; Україна
Звання	полковник
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди	;
	Ковальов Іван Платонович у Вікісховищі

Іван Платонович Ковальов (21 травня 1921 — 20 липня 2016) — учасник Другої світової війни, генерал-майор Радянської Армії, Герой Радянського Союзу (1944).

Біографія

Народився в селі Тарасівка (нині — Жмеринський район Вінницької області). Після закінчення школи в місті Нікополь Дніпропетровської області працював токарем на Південнотрубному металургійному заводі. У жовтні 1940 року призваний на службу в Робітничо-селянську Червону армію. З червня 1941 року — на фронтах війни. У жовтні того ж року отримав важке поранення під Вязьмою. Після лікування Ковальов був направлений на курси молодших лейтенантів, які закінчив у квітні 1942 року^[1].

З березня 1943 року гвардії лейтенант Іван Ковальов командував мінопідривним взводом 9-го гвардійського окремого батальйону мінерів Північно-Західного фронту, який 10 березня був закинутий у тил противника для диверсійної роботи на території Псковської і Ленінградської областей. За сім наступних місяців бійці взводу пустили під укіс 16 ворожих ешелонів, знищили 17 мостів, понад 8 кілометрів залізниці, півтора кілометра ліній зв'язку, 2 танки, 1 бронемашину, близько 520 солдатів і офіцерів противника, навчили 350 партизан саперній справі, здобули ряд важливих даних про противника. Сам Ковальов пустив під укіс 4 ешелони, знищив 5 мостів, 6 автомашин^[1].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 червня 1944 року за мужність, відвагу і героїзм, проявлені в боротьбі з німецькими загарбниками гвардії лейтенант Іван Ковальов був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 3968^[1].

Після закінчення війни Ковальов продовжив службу в Радянській Армії. У 1950 році він закінчив Вищі академічні курси інженерних військ. У 1953 році в званні полковника Ковальов був звільнений у запас. Повернувся в рідне село, де працював секретарем партійної організації місцевого колгоспу^[1].

Указом Президента України від 5 травня 2008 року йому було присвоєно звання генерал-майора Збройних Сил України^[2].

Також нагороджений орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-ї і 2-го ступенів та медалями^[1].

На честь Ковальова названий рибальський траулер^[1].

Помер у ніч 19 на 20 липня 2016 року.^[3]

Література

Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Ковальов Іван Платонович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
↑ Указ президента Украины от 5 мая 2008 года № 417/2008 «Про присвоєння військових звань» [Архівовано 22 Липня 2018 у Wayback Machine.].
↑ Відійшов у вічність Герой Радянського Союзу – Ковальов Іван Платонович [Архівовано 18 Вересня 2020 у Wayback Machine.] // Жмеринська РДА

Портал «Біографії» Портал «СРСР»

[wh-1] а ^б ^в ^г ^д ^е Ковальов Іван Платонович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

[2] Указ президента Украины от 5 мая 2008 года № 417/2008 «Про присвоєння військових звань» [Архівовано 22 Липня 2018 у Wayback Machine.].

[3] Відійшов у вічність Герой Радянського Союзу – Ковальов Іван Платонович [Архівовано 18 Вересня 2020 у Wayback Machine.] // Жмеринська РДА

[1]

[2]

[3]