Перейти до вмісту

Ковальський Василь Дем`янович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ковальський Василь Даміанович
Народився13 січня 1826(1826-01-13)
Броди
Помер18 березня 1911(1911-03-18) (85 років)
Відень, Австро-Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняВіденський центральний цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Австрійська імперія
 Австро-Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьюрист, депутат, письменник, перекладач
Alma materВіденський університет і Львівський університет
Науковий ступіньдоктор
Мова творівязичіє
ЧленствоТовариство імені Михайла Качковського Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Кавалер ордена Леопольда (Австрія)
Кавалер ордена Леопольда (Австрія)
Кавалер командорського хреста із зіркою ордена Франца Йосифа
Кавалер командорського хреста із зіркою ордена Франца Йосифа

CMNS: Ковальський Василь Дем`янович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Васил́ь Даміа́нович Кова́льський (13 січня 1826, Броди — 18 березня 1911, Відень) — руський (український) громадський і політичний діяч, письменник, перекладач, автор дитячих книжок, юрист. Посол до австрійського парламенту у 1873—1897 роках. Москвофіл.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Василь Ковальський

Народився в сім'ї возного магістрату Бродів[1].

Закінчив початкову школу у Бродах. Навчався Бережанській і Станіславській гімназіях[2], у Львівській, Віденській (1844—1848 роки), знову Львівській (1849—1850 роки, з перервою у зв'язку з революцією) духовній семінаріях[1], по тому — на богословському факультеті Львівського університету.

Одружився в 1851 р. з Юлією Куземською (3 доньки, 2 сини), тесть — Михайло (Куземський)[3]. Удруге одружився в 1870 р. з Оленою Герасимович (4 сини, 1 донька).

Брав участь у Слов'янському з'їзді у Празі і Соборі руських учених (1848 року[1]). Служив в австрійських урядових установах, займався юриспруденцією. 1850 року запрошений до редакції віденського «Вісника законів державних», з 1851 року його редактор. Навчався на правничому факультеті Віденського університету, після цього почав кар'єру судді. З 1858 року радник окружного суду в Перемишлі, згодом керівник Перемишльського повітового суду, лідер Перемишльської руської громади. З 1867 року радник суду у Львові, з 1872 року радник Крайового суду.

Переклав руською мовою торговельний, кримінальний кодекси, запрошувався до складу екзаменаційної комісії Львівського університету. В 1880—1898 роках радник Верховного судового і касаційного трибуналу у Відні, з 1883 року радник двору, з 1898 року — президент Сенату Верховного судового трибуналу у Відні (найвища судова інстанція Австро-Угорщини).

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Москвофіл.[4] Доктор.[5] Його обирали послом до:

Був членом (з 1851 року), сеньйором (1871—1883 роки[4]) львівського Ставропігійського інституту. Член-засновник Руської Ради, Галицько-руської матиці, «Русько-народного інституту „Народний Дім“» (очолював у 1876—1883 роках).

Входив до складу Керуючого заряду Руського клубу Галицького сейму з 1870 року: головував крилошанин о. Йосиф Кульчицький, Василь Ковальський був заступником, секретарі — професор Теодор Білоус та крилошанин о. Гавриїл Крижанівський.

Автор:

  • шкільних підручників: «Буквар для дітей», «Руська читанка»
  • книг: «Повісті молодого Русина», «Дорога до щастя», «П'яниця».

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 138.
  2. Kurzbiografie Kowalski, Bazyli (Basil)
  3. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 138—139.
  4. а б Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 139.
  5. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 106, 107, 108.
  6. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 105—106.
  7. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 107—108.
  8. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 24.
  9. Buszko J. Polacy w parlamencie wiedeńskim 1848—1918. — Warszawa, 1996.(пол.)
  10. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1909. — S. 63.(нім.)
  11. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1909. — S. 126.(нім.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]